Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Кабаннє

Сторінка 5 з 7
школу. Силами громадськості реконструйовано клуб на 200 місць, де працювали агіткультбригада, духовий оркестр і оркестр народних інструментів. Село було повністю електрифіковане і радіофіковане. В 1939 році в Кабанньому проживало 8,8 тис. чоловік.
22 червня 1941 року, коли стало відомо про віроломний напад на нашу країну фашистської Німеччини, на фронт пішли сотні добровольців. Завод ім. Фрунзе переключився на випуск воєнного спорядження та снарядів. За верстати стали жінки й підлітки. На базі місцевої лікарні створено госпіталь. У селі були розташовані військові частини. Жителі, які не евакуювалися, допомагали їм чим могли - працювали в госпіталях, шили теплу білизну, прали тощо.
10 липня 1942 року фашисти захопили Кабаннє. Для боротьби з окупантами в селі був створений партизанський загін, яким командував комуніст Т. М. Стожко. Протягом 7 місяців партизани провели 18 бойових операцій. Вони відбили в окупантів понад 300 голів худоби, спалили 2 комори з зерном, яке окупанти хотіли вивезти, і 12 скирд сіна, висадили в повітря 3 мости через річку Красну тощо.
Коли фашисти ввійшли в село, механік заводу ім. Фрунзе М. В. Бурмака зняв з верстатів найважливіші вузли і надійно заховав їх. Решту пошкодили партизани, і окупанти не змогли ні ввести в дію завод, ні вивезти обладнання.
У селі діяла також підпільна комсомольська група, яка налічувала 12 чоловік. Групу очолював В. Гусаров. До неї входили І. Кучер, В. Рогоцька, Н. Третяк, В. Приходько та інші. Юні підпільники розповсюджували серед населення листівки, підтримували зв'язок з загоном Стожка, передавали партизанам потрібні дані. В листопаді 1942 року, коли фашисти готували до відправки в Німеччину групу молоді, підпільники вивісили на найвищому будинку села червоний прапор.
30 січня 1943 року частини 195-ої стрілецької дивізії визволили Кабаннє. За 7 місяців хазяйнування окупанти спалили 23 житлові будинки і 19 дворових будівель, відібрали в населення і відправили до Німеччини 120 голів великої рогатої худоби, понад 50 тонн хліба тощо. Загальна сума збитків, що їх завдали фашисти селу, становила 6680 тис. крб. Понад 300 юнаків і дівчат гітлерівці вивезли на каторжні роботи до Німеччини.
Сотні жителів Кабаннього героїчно билися на фронтах Великої Вітчизняної війни, 160 з них нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу. Особливо відзначився Ф. Т. Дачко, командир обслуги протитанкової гармати. 23 вересня 1943 року його бійці в числі перших форсували Дніпро в районі села Мишуриного Рогу (Дніпропетровська область). 24 вересня, залишившись сам біля гармати, Дачко відбив 7 танкових атак ворога, знищив 3 ворожі машини і понад 100 гітлерівців. За виявлену мужність і відвагу Указом Президії Верховної Ради СРСР Ф. Т. Дачку присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Це високе звання було присвоєне також Г. В. Вурмаці та В. П. Бородіну. Бригадир колгоспу «Іскра» Д. І. Кучеренко удостоєний 9 урядових нагород.
З перших днів визволення від фашистів трудівники села взялися за відбудову зруйнованого господарства. Велику допомогу подали їм братні республіки, особливо РРФСР. З Саратовської, Пензенської та інших областей колгоспи одержали посівний матеріал, інвентар і худобу. Робітники Уралу допомогли відбудувати МТС, завод ім. Фрунзе та інші підприємства. Завдяки цьому господарство колгоспів Кабаннього в 1947 році досягло довоєнного рівня.
Одразу ж після вигнання окупантів почали працювати лікарня, середня, семирічна та початкова школи.
У відбудові села велика роль належить створеному в Кабанньому цегельному заводу. Після Великої Вітчизняної війни завод ім. Фрунзе перейшов на виробництво напівавтоматичних металообробних верстатів, призначених для шліфування тракторних та автомобільних блоків циліндрів. Для цього було збудовано 3 нові цехи - ливарний, складальний і модельний. В роки семирічки став до ладу ще один цех і центральна котельня. В результаті випуск валової продукції зріс на кінець семирічки в 3,3 раза і становив 2,2 млн. крб. Кількість робітників збільшилась з 620 до 906 чоловік. Завод достроково, за 6 років і 11 місяців, виконав семирічний план. Верстати його марки добре зарекомендували себе не лише в нашій країні, а й за рубежем: на підприємствах Куби, Чехословаччини та інших країн.