Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
землі і майже третина громадської землі. Бідняки, щоб прогодувати сім'ю, мусили йти в кабалу до тих же поміщиків і куркулів, або шукати заробітку десь на стороні. Як свідчать статистичні дані, в перші роки XX століття з Кабаннього та волості йшло на заробітки від 700 до 1000 чоловік щороку1, багато хто з них залишав село назавжди, поповнюючи ряди пролетаріату.
Розвитку капіталістичних відносин у Кабанньому сприяло будівництво Катерининської залізниці (середина 90-х років XIX століття), яка проходила за 4 км від села. Наприкінці 90-х років кабанські підприємці брати Єгорови збудували сукновальню, де працювало 20 робітників. Місцеві багачі Селіванов та Луцький розгорнули закупки і продаж зерна. В 1905 році німець Г. Мюллер збудував у Кабанньому завод «Малоросія», що випускав брички та чавунне литво. Тут працювало понад 100 чоловік. У 1910 році почали діяти паровий млин і олійниця німецького підприємця Фокта. В селі зароджується робітничий клас.
Умови праці на підприємствах були надзвичайно тяжкі. Робочий день тривав з 6 годин ранку до 6 годин вечора. Заробітна плата лишалася на низькому рівні. Так, ливарник на заводі «Малоросія» одержував 50 коп. на день, а учень - 15 коп. До того ж штрафи, що широко практикувалися на підприємствах, часто забирали значну частину цього мізерного заробітку.
Експлуатація робітників, яка дедалі посилювалась, злиденне становище селянської бідноти сприяло зростанню революційної свідомості трудівників Кабаннього. Серед них вели пропагандистську роботу посланці сватівських залізничників, які в 1905 році уже мали свою організацію РСДРП. Одним з них був М. І. Горбатенко, що влаштувався ливарником на заводі «Малоросія». Горбатенко згуртував довкола себе передових робітників. Під їх керівництвом 1 травня 1906 року робітники заводу не вийшли на роботу і провели першу маївку, де більшовики розповідали про революційні події в країні. Налякана адміністрація заводу викликала козаків з Куп'янська, які розігнали учасників маївки. Другого дня Горбатенка звільнили з роботи. І все ж святкування 1 Травня стало традицією в трудящих Кабаннього.
Більшовики вели революційну пропаганду і серед селян. Особливо активно діяв учитель місцевої школи Ф. Б. Стешенко. В 1900 році він приїхав з Куп'янська і незабаром організував невеликий марксистський гурток, куди ввійшли 12 чоловік. Серед них П. Мордига, С. Писаченко, А. Підгорний та інші. Збиралися гуртківці в хаті вчителя, обговорювали своє тяжке становище, читали марксистську літературу. Гурток існував і в роки реакції, що настала після поразки революції 1905 - 1907 років.
Напередодні Великого Жовтня Кабаннє, хоч і було волосним центром, лишалося брудним, невпорядкованим селом. Хати селян, побудовані з саману і криті очеретом або соломою, освітлювалися скіпками і каганцями. Навесні і восени вулиці перетворювалися на справжнє болото.
На низькому рівні була народна освіта і культура. В Кабанньому працювала трирічна народна школа, відкрита в 1867 році, яку відвідували близько 90 учнів. Заняття провадив один учитель. З великою натугою, використовуючи тільки народні
кошти, земська управа збудувала в 1885 році земське училище на 60 місць. Але й після цього навчалося тільки 17 проц. дітей шкільного віку.
Ще гірше становище було з медичним обслуговуванням населення. До 1909 року в Кабанньому не було жодного медпрацівника, хворих лікували знахарі. Лише в 1910 році в селі відкрито фельдшерський пункт.
Після Лютневої революції селяни Кабанської волості, не вірячи обіцянкам Тимчасового уряду, подекуди самі забирали поміщицьку худобу та інвентар, засівали поміщицькі землі. Місцева управа не раз зверталася до губернського начальства з проханням вжити термінових заходів. Але це тільки сприяло зміцненню авторитету як місцевих, так і приїжджих з Харкова
Кабаннє
Сторінка 2 з 7
У пореформений період у Кабанньому, як і в усій країні, почалося інтенсивне розшарування селянства. Значна частина селян не мала робочої худоби, а тому не могла обробляти свої наділи, які за безцінь скуповували місцеві багатії. В 90-х роках XIX століття в руках кабанських куркулів Кравцова, Марченка, Дігтяря, Багмета та інших було зосереджено понад 1000 десятин Розвитку капіталістичних відносин у Кабанньому сприяло будівництво Катерининської залізниці (середина 90-х років XIX століття), яка проходила за 4 км від села. Наприкінці 90-х років кабанські підприємці брати Єгорови збудували сукновальню, де працювало 20 робітників. Місцеві багачі Селіванов та Луцький розгорнули закупки і продаж зерна. В 1905 році німець Г. Мюллер збудував у Кабанньому завод «Малоросія», що випускав брички та чавунне литво. Тут працювало понад 100 чоловік. У 1910 році почали діяти паровий млин і олійниця німецького підприємця Фокта. В селі зароджується робітничий клас.
Умови праці на підприємствах були надзвичайно тяжкі. Робочий день тривав з 6 годин ранку до 6 годин вечора. Заробітна плата лишалася на низькому рівні. Так, ливарник на заводі «Малоросія» одержував 50 коп. на день, а учень - 15 коп. До того ж штрафи, що широко практикувалися на підприємствах, часто забирали значну частину цього мізерного заробітку.
Експлуатація робітників, яка дедалі посилювалась, злиденне становище селянської бідноти сприяло зростанню революційної свідомості трудівників Кабаннього. Серед них вели пропагандистську роботу посланці сватівських залізничників, які в 1905 році уже мали свою організацію РСДРП. Одним з них був М. І. Горбатенко, що влаштувався ливарником на заводі «Малоросія». Горбатенко згуртував довкола себе передових робітників. Під їх керівництвом 1 травня 1906 року робітники заводу не вийшли на роботу і провели першу маївку, де більшовики розповідали про революційні події в країні. Налякана адміністрація заводу викликала козаків з Куп'янська, які розігнали учасників маївки. Другого дня Горбатенка звільнили з роботи. І все ж святкування 1 Травня стало традицією в трудящих Кабаннього.
Більшовики вели революційну пропаганду і серед селян. Особливо активно діяв учитель місцевої школи Ф. Б. Стешенко. В 1900 році він приїхав з Куп'янська і незабаром організував невеликий марксистський гурток, куди ввійшли 12 чоловік. Серед них П. Мордига, С. Писаченко, А. Підгорний та інші. Збиралися гуртківці в хаті вчителя, обговорювали своє тяжке становище, читали марксистську літературу. Гурток існував і в роки реакції, що настала після поразки революції 1905 - 1907 років.
Напередодні Великого Жовтня Кабаннє, хоч і було волосним центром, лишалося брудним, невпорядкованим селом. Хати селян, побудовані з саману і криті очеретом або соломою, освітлювалися скіпками і каганцями. Навесні і восени вулиці перетворювалися на справжнє болото.
На низькому рівні була народна освіта і культура. В Кабанньому працювала трирічна народна школа, відкрита в 1867 році, яку відвідували близько 90 учнів. Заняття провадив один учитель. З великою натугою, використовуючи тільки народні
кошти, земська управа збудувала в 1885 році земське училище на 60 місць. Але й після цього навчалося тільки 17 проц. дітей шкільного віку.
Ще гірше становище було з медичним обслуговуванням населення. До 1909 року в Кабанньому не було жодного медпрацівника, хворих лікували знахарі. Лише в 1910 році в селі відкрито фельдшерський пункт.
Після Лютневої революції селяни Кабанської волості, не вірячи обіцянкам Тимчасового уряду, подекуди самі забирали поміщицьку худобу та інвентар, засівали поміщицькі землі. Місцева управа не раз зверталася до губернського начальства з проханням вжити термінових заходів. Але це тільки сприяло зміцненню авторитету як місцевих, так і приїжджих з Харкова
Дивиться також інші населені пункти району:
- Червонопопівка
- Новомикільське
- Новокраснянка
- Невське
- Михайлівка
- Макіївка
- Кудряшівка
- Єпіфанівка
- Голубівка
- Варварівка
- Булгаківка
- Боровеньки
- Нова Астрахань