Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Кабаннє

Сторінка 3 з 7
більшовиків, що вели пропагандистську та роз'яснювальну роботу серед селян, завойовуючи дедалі більше довір'я мас.
Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції, наприкінці листопада 1917 року в Кабанньому створено волосний ревком, куди ввійшли представники робітників і селян - П. І. Мордига (голова), С. І. Островерхий, Ф. С. Жихар, Д. Т. Калашник та інші. Ревком провів велику роботу на місцях по підготовці першого волосного з'їзду селянських депутатів, що відбувся на початку січня 1918 року. З'їзд обрав волосну Раду, яку очолив місцевий активіст, колишній учасник марксистського гуртка Стешенка А. Підгорний. З мандатом, виданим Кабанською волосною Радою, він брав участь у роботі
Всеукраїнського з'їзду селянських депутатів, що проходив наприкінці січня 1918 року в Харкові. ПриКабанській Раді була створена спеціальна земельна комісія, яка навесні 1918 року почала переділ поміщицьких земель. Для охорони завоювань народу організовано робітничо-селянську міліцію (першим начальником її був М. Ф. Давиденко) і загін Червоної гвардії.
У квітні 1918 року до Кабаннього підщшли кайзерівські війська. Загін червоно-гвардійців влився до 5-ої Української армії, штаб якої перебував у їхньому селі. Після триденних запеклих боїв з переважаючими силами ворога революційні війська мусили відійти. Окупація Кабаннього австро-німецькими загарбниками завдала жителям багато шкоди. Окупанти забирали в населення цінні речі, зерно, худобу, свиней, птицю. В листопаді 1918 року під ударами Валуйського повстанського полку австро-німецькі війська відступили з Кабаннього.
Після визволення села одразу відновили роботу органи Радянської влади. Спеціальна комісія волревкому провела переділ землі за числом їдців. Були націоналізовані завод «Малоросія», млин та інші приватні підприємства. Але вже в перших числах червня 1919 року над Кабаннім нависла загроза денікінської окупації. Проти білогвардійців виступила Червона сотня, сформована в селі, та сили були нерівні, і війська Денікіна захопили Кабаннє.
В грудні 1919 року частини Червоної Армії почали бої за визволення Донбасу. Перша Кінна армія наступала вздовж залізниці Сватове - Кремінна. 4-а кавалерійська дивізія в районі станцій Міловатка і Кабаннє атакувала велику групу білих. Зав'язався жорстокий бій. Денікінці, які мали чисельну перевагу, перейшли в контрнаступ, але на допомогу червоноармійцям підійшли бронепоїзди, і опір ворога був зломлений. Денікінці, кидаючи гармати, кулемети, обози, відступили в село Кабаннє і далі через станцію Кремінна за Сіверський Донець.
Налагодженню мирного життя в селі після визволення від денікінців заважали куркульські банди. У червні 1920 року в Кабанньому створено комітет незаможних селян, який очолив Д. Т. Калашник. Під керівництвом комітету місцева біднота почала рішучу боротьбу з бандами, що особливо активізувались у березні 1921 року, коли трудящі волості вирішили зібрати для харківських робітників кілька вагонів зерна. 17 березня банда отамана Винника, що налічувала 150 вершників, озброєних
кількома кулеметами, напала на станцію Кабаннє, де стояли вагон из хлібом. Але, зустрівши дружний вогонь варти, відступила, навіть не підібравши поранених. Щоб все-таки перешкодити вивозу зерна, бандити блокували станцію. Тоді на допомогу комнезамівцям підійшов бронепоїзд, під охороною якого зерно доставили в Харків. У жорстокій боротьбі з бандитами смертю героїв полягли перші комуністи села - голова волревкому П. І. Мордига, голова волосного комнезаму Д. Т. Калашник, К. А. Ладикa. В 1922 році з бандитизмом у волості3 було покінчено.
Багато труднощів довелося подолати трудящим Кабаннього, щоб відбудувати зруйноване господарство. Завод «Малоросія» не працював, колишні його робітники розійшлися по селах. Багато селян, які одержали від Радянської влади землю, не мали тягла, інвентаря та насіння, щоб її засіяти. У торгівлі панували приватники. За цих складних умов велику роль у розвитку господарства відіграв сільський партосередок, створений в 1922 році. Він налічував 10 комуністів. Це були мужні люди, такі, як Є. Д. Липка, М. М. Герасименко, С. М. Нагорянський та інші, що пройшли крізь вогонь громадянської війни, через тяжкі випробування перших років Радянської влади. Активним помічником комуністів стала комсомольська організація, що створена в 1922 році. Першим секретарем її був Д. О. Баранник.