Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Пархоменко

Сторінка 6 з 8
Коли віроломний напад фашистської Німеччини порушив мирну працю радянських людей, сотні трудівників Макарового Яру пішли захищати Батьківщину. В перші дні війни на їхнє місце стали жінки, підлітки, старі, які самовіддано виконували доручену їм роботу - орали, сіяли, доглядали худобу. Сотні вантажів перевозила щодня на вантажній машині у будь-яку погоду шофер В. Р. Бойко, з ранку до вечора працювали на колгоспних полях трактористка Н. І. Пархоменко, колгоспниці О. Я. Кругла, І. О. Артюшенко.
Влітку 1942 року лінія фронту наблизилась до Новосвітлівського району. Вирушили на схід гурти колгоспної худоби, було евакуйоване майно МТС. 17 липня 1942 року гітлерівські загарбники захопили село. Розпочалися грабежі, арешти, розстріли мирних людей. Загинули залишені для підпільної роботи в селі комуністи Т. Є. Чабаненко і Степан Рибалко. Було розстріляно головного агронома Іванівської
МТС С. І. Удовиченка і сім'ю колгоспника І. Т. Ступака. Фашисти по-звірячому замучили молодих колгоспників Миколу Звіряку і Миколу Столяровa. Були страчені також І. Ф. Городовиченко і О. А. Бойко, які подавали велику допомогу радянським розвідникам.
Але радянських людей не зламала фашистська неволя. В чорні дні окупації в селі діяла підпільна комсомольська група. Керував нею секретар комсомольської організації села Віктор Мішин. До групи входили також молоді колгоспники Андрій Грудачов, Василь Самойленко, Дмитро Щербак, Василь Середа, Віктор Дичанський. Підпільники вели велику агітаційну роботу серед населення. Ризикуючи життям, вони допомагали також радянським бійцям і командирам, що потрапили в оточення чи втекли з німецьких концентраційних таборів. Комсомольці діставали для них одяг, майстерно підробляли печатку і підпис коменданта на перепустках, з якими можна було пройти до лінії фронту. Комсомолки Олександра Городовиченко і Олександра Фурманова три місяці доглядали в своїх хатах важко поранених військових комісарів І. М. Сорокіна і Г. Т. Компанійця.
Разом з головним лікарем лікарні Г. М. Щербиною члени підпільної організації підказували юнакам і дівчатам, як поводити себе на медичних комісіях, щоб уникнути відправки до Німеччини, попереджали про облави.
Коли радянські частини наприкінці січня 1943 року наблизились до села, комсомольці-підпільники розвідали розташування вогневих точок ворога і передали ці дані радянському командуванню. Крім того, вони провели агітацію серед розташованих в селі італійських солдатів, в результаті чого цілий їхній підрозділ здався в полон радянським військам.
1 лютого 1943 року Макарів Яр було визволено від ворога. Разом з воїнами Радянської Армії у вуличних боях брали участь юні підпільники. Потім вони майже всі добровільно вступили до лав Радянської Армії. Віктор Мі- шин, Андрій Грудачов, Дмитро Щербак та Віктор Дичанський загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни. У 1945 році, вже після закінчення війни, помер від ран Василь Середа.
Героїчно билися жителі села К. Я. Звіряка, М. Ю. Гайдар, І. І. Дудак та ін. на фронтах війни.
Нелегко було в першу після визволення весну трудівникам
Макарового Яру. Під час окупації фашисти розграбували село, спалили або пошкодили більше половини хат колгоспників, школу, майстерню МТС та інші господарські приміщення. Зібравши рештки розбитих тракторів і механізмів, робітники МТС відремонтували 12 тракторів.
Велику організаторську роботу на селі проводили працівники сільської Ради, яку було відновлено на другий день після визволення - 2 лютого 1943 року. Восени 1943 року, завдяки піклуванню сільради, розпочалися заняття в школі, відновила роботу лікарня, відкрився магазин, а також клуб і бібліотека.
4 квітня 1943 року в селі була відновлена партійна організація, яку очолив комуніст ленінського призову С. І. Дудак. Спочатку вона об'єднувала 10 чоловік - 6 членів і 4 кандидати в члени партії.
У 1948 році колгоспи Макарового Яру - ім. Пархоменка і «12 років Жовтня» - досягли довоєнного рівня у господарстві. В МТС того року було 100 тракторів і 35 комбайнів. Велику роль у піднесенні колгоспного виробництва відіграло об'єднання колгоспів села в 1958 році в багатогалузеве господарство - артіль «Заповіти Ілліча».