Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Пархоменко

було створено ревком. Але у квітні 1918 року село окупували німецькі війська.
До Макарового Яру повернувся колишній управитель поміщицького маєтку. Під загрозою смертної кари він зажадав від селян внести орендну плату за засіяну поміщицьку землю. Тих, хто відмовлявся платити, жорстоко карали. Не раз по-грабіжницькому налітали на село і загони гетьманської варти, що стояли поблизу.
Після вигнання німецьких окупантів та білогвардійців, що вторглися в село після них, у грудні 1919 року в Макаровому Яру було остаточно відновлено Радянську владу. До складу військово-революційного комітету, створеного в селі, увійшли Л. С. Сердюченко (голова), Т. В. Кривосінний, М. Є. Звіряка, П. Г. Степаненко (секретар)1. Ревком з перших днів свого існування взявся за забезпечення фронту продовольством і фуражем, подавав допомогу сім'ям, що потерпіли від білогвардійців. Наприкінці грудня 1919 року за сільською громадою було закріплено 4218 десятин землі.
У березні 1920 року в усіх селах волості відбулися вибори до Рад. З 25 березня приступив до роботи волосний виконавчий комітет. Земельна комісія, створена при ньому, почала здійснювати земельний закон Всеукраїнського революційного комітету.
У серпні в селі вже працював прокатний пункт сільськогосподарських машин і знарядь, для обслуговування потреб населення було відкрито також ремонтні майстерні.
У червні 1920 року в Макаровому Ярі було створено комітет незаможних селян. У липні того ж року - волосний партійний осередок. Його секретарем було обрано Л. С. Сердюченка, комуніста з жовтня 1917 року.
Партійна організація та члени виконкому дбали також про розгортання культурно-освітньої роботи на селі. Так, 24 травня волвиконком обговорював питання про створення в селі клубу, для чого в розпорядження культурно-освітньої комісії було виділено приміщення. Восени було відкрито зимову селянську школу для дорослих. Організували дитячий садок. Було також відкрито «радянську їдальню».
Зміцненню Радянської влади на селі багато в чому сприяли учасники громадянської війни, що повернулись до Макарового Яру. У битвах за молоду Радянську республіку особливо відзначились учасники оборони Царицина Г. Ф. Городовиченко, Ф. В. Кривосінний, колишня наймичка Н. М. П'янова, що воювала в складі Першого Луганського соціалістичного загону, а потім четвертої Петроградської дивізії, С. І. Дудак та О. Д. Лазуренко - бійці Першої Кінної армії.
Будівництво нового життя відбувалося в умовах гострої класової боротьби. У волості лютували банди, сільські багатії з боєм зустрічали будь-який захід Радянської влади. Дуже важко доводилося в ті роки сільським активістам: на кожному кроці їх підстерігала куля з куркульського обріза. Десятки юнаків та дівчат села вступили в ці дні в загони ЧОН'у.
Багато зусиль докладали трудівники села, щоб подолати розруху і налагодити господарство. У 1923 році в Макаровому Яру налічувалося 399 селянських дворів. 117 (тобто близько ЗО проц.) не мали робочої худоби, 82 двори (тобто 20 проц.) взагалі не мали худоби. В селі було лише 87 коней, 264 робочі воли, а також 60 голів свиней і 253 корови. Не кращим було становище і з сільськогосподарським інвентарем.
У 1923 році з ініціативи членів КНС в селі було створено перше товариство
спільного обробітку землі, в якому спочатку об'єдналося 50 бідняцьких господарств. Головою ТСОЗ'у обрали І. І. Щербака, а його заступником С. І. Дудака.
Велику роботу на селі проводили комсомольці. У 1925 році в Макаровому Ярі було створено перший комсомольський осередок з 15 чол., секретарем якого було обрано П. І. Щербака. Комсомольська організація залучала молодь села до активного політичного життя, займалася антирелігійною пропагандою. Активну участь брали комсомольці в роботі організованого ще в 1921 році драматичного гуртка. «Замість традиційних зустрічей, свят, з пиятикою та гулянками, місцевий гурток молоді,- писала газета «Луганская правда» -під Новий рік своїми власними силами поставив революційну п'єсу «Боротьба за волю». Червоноармійські частини, що проходили в той день через село, були чимало вражені згуртованістю і організованістю, що панували серед молоді».