Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Пархоменко

Сторінка 3 з 8
зустрівся з більшовиками. «У 1904 році,- писав пізніше Олександр Якович,- я познайомився з програмою партії, після чого... вступив у партію».
8 липня 1906 року в Макаровому Яру зібрався сход, де виступили Олександр Пархоменко та інші, що прибули з Луганська, більшовицькі оратори. Вони закликали селян до активних дій, до страйку, до захоплення поміщицьких земель. їх гаряче підтримали Н. О. Мірошниченко, В. А.
Нетудихата, А. В. Кривосінний та інші бідняки села. Несподівано на учасників сходу налетіли кінні стражники на чолі з приставом Григор'євим, яких викликав поміщик Ільєнко. Вони намагалися розігнати селян і заарештувати прибулих з Луганська більшовиків. У стражників полетіло каміння. Тоді поліція почала розганяти народ нагаями, а пристав навіть вистрелив у натовп. Але селяни прогнали стражників. Сход тривав. Він постановив: усіх наймитів у маєтку Ільєнка з роботи зняти доти, доки поміщик не знизить селянам плату за оренду землі до 2 крб. 50 коп.- 3 крб. за десятину.
Наступного дня до Макарового Яру на ярмарок з'їхалися тисячі селян з сусідніх сіл. Дізнавшись про події, що відбулися напередодні, вони підтримали учасників виступу і разом з ними пішли до волосного правління. Селяни зажадали від земського начальника Філатова негайного арешту пристава Григор'єва і відшкодування збитків потерпілим під час розгону сходки. Філатов категорично відмовився задовольнити вимоги селян. Тоді учасники виступу заарештували його і протримали у приміщенні волосного правління доти, поки потерпілим не було виплачено 195 карбованців.
5 днів тривав страйк. На поміщицьких ланах почав осипатися хліб, але наймити вперто не виходили на роботу. І тоді Ільєнко змушений був здатись - селяни одержали в оренду 1000 десятин землі з оплатою 3 крб. 75 коп. за десятину на рік. Тим часом до Макарового Яру прибув великий загін козаків. Багатьох учасників виступу заарештували. У листопаді 1906 року катеринославський окружний суд розглянув у Луганську справу про жителів Макарового Яру і засудив О. Я. Пархоменка, І. Я. Пархоменка, Г. Ф. Городовиченка, В. С. Бойка, С. К. Грініченка, Д. Й. Гарасенка, П. О. Яременка, М. Я. Шкарупу, С. П. Козла, М. Ф. Гуркаленка, О. Г. Єлістратенка, В. Г. Шабинського, Г. Д. Шевченка та І. Д. Бойка до тюремного ув'язнення.
Після поразки революції 1905-1907 рр. поміщик Ільєнко відновив стару орендну плату на землю. Незабаром він продав більшу частину землі місцевим куркулям, залишивши тим самим без шматка хліба сім'ї колишніх орендарів. Багато бідняків змушені були наймитувати у поміщиків та куркулів або йти в місто на заробітки.
Кращі землі поступово зосереджувалися в руках сільських глитаїв, які особливо зміцніли після проведення столипінської аграрної реформи. У роки першої світової війни становище бідноти стало особливо нестерпним. Війна забрала у багатьох сімей працівників, що призвело до остаточного занепаду господарств. Все це викликало невдоволення сільської бідноти. Влітку 1916 року наймити Ільєнка, жителі Макарового Яру, підтримуючи антивоєнні виступи луганських робітників, дедалі частіше відмовлялися виходити на роботу.
Звістка про перемогу Лютневої революції 1917 року і повалення самодержавства сколихнула все село. Її принесли на початку березня селяни, що повернулися з поїздки до Луганська. В той же день Т. Д. Гречин, І. С. Гречин, С. І. Дудак та інші бідняки прийшли до волосного правління і, зірвавши зі стіни портрет царя, роззброїли волосного урядника та стражників. Все село загуло, як потривожений вулик. Селяни збиралися групами і довго розмовляли про те, яким то буде нове життя. Щодня до села надходили нові звістки про події в Луганську - створення Ради робітничих і солдатських депутатів, обрання при ній у травні 1917 року спеціального повітового бюро, яке займалося селянськими справами. З червня 1917 року в село починає надходити газета «Донецкий пролетарий», що її видавав Луганський комітет РСДРП(б). Часто виступав перед земляками, роз'яснюючи становище в країні, Олександр Пархоменко, який повернувся в Донбас за завданням Центрального Комітету партії.
Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції, заручившись підтримкою Центральної Ради, наступ на Донбас розпочали війська генерала Каледіна. Переправившись через Сіверський Донець, каледінці зайняли Макарів Яр. Тільки після вигнання білокозаків у грудні 1917 року на селі