Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Нещеретове

домотканого сукна і полотняні, розшиті узорами блузки. Для зими більшість селян мала кожухи з овечого хутра, заможніші - купували на ярмарках дублені кожухи і бурки з башликами (т. зв. кобеняки).
Через погані умови життя та відсутність медичної допомоги в селі майже щороку спалахували епідемії дифтериту, тифу тощо.
До революції ні лікарської дільниці, ні фельдшерського пункту в Нещеретовому не було. Найближче розташована Білокуракинська лікарська дільниця обслуговувала кілька волостей - понад З0 населених пунктів з населенням близько 43 тисячі.
Тяжке економічне становище переважної більшості селян призводило до загострення класової боротьби на селі. У 1905-1907 рр. у Нещеретовому діяла керована старобільськими більшовиками підпільна група. Її очолив місцевий селянин М. Крамар. Члени групи розповсюджували серед населення листівки революційного змісту, збирались на таємні сходки в Черемховому яру і Кленовому лісі. Літературу для агітаційної роботи в Нещеретове доставляли члени Старобільської соціал-демократичної групи - студенти Харківського університету М. В. Лихобабин та М. Д. Леляков. Під впливом революційної агітації і селянських заворушень, що розгорнулися в повіті, нещеретівські селяни захопили в 1906 році пасовиська, що належали поміщикам на хуторах Африці та Покровському.
Нещеретівська підпільна група проіснувала до травня 1907 року. Під час маївки в Черемховому яру її виявила поліція. Деяким учасникам маївки пощастило втекти. Решта, в т. ч. активні учасники підпільної групи М. П. Царевський, Я. М. Діденко і В. П. Царевський, була заарештована і відправлена до Старобільська. Повітовий суд присудив їх до кількох місяців примусових робіт, а керівника групи М. Крамара було відправлено до Харкова, де його засудив окружний суд.
Низьким був рівень освіти й культури дореволюційного села. На початку XX століття з 1027 чоловіків, що жили в селі, грамоту знали лише 272, або 26 проц., а з 1015 жінок - 28, тобто 2,7 проц. Учитися в земській і церковнопарафіальній школах, відкритих у 90-х роках XIX століття, мали змогу кожний третій хлопчик і кожна п'ятнадцята дівчинкa.
У 1905 році в Нещеретовому відкрили невелику земську бібліотеку, в якій було 779 книжок. Нею користувалося 129 читачів.
Але, незважаючи на тяжке і безпросвітне життя, нещеретівські селяни зберігали народні звичаї та обряди, відзначали свята. Особливо яскравими були в Нещеретовому весільний обряд та проводи зими. В ніч під Новий рік молоді нещеритяни щедрували:
Щедрий вечір, добрий вечір, Добрим людям на здоров'я.
Улюбленими народними піснями молоді, які вона виконувала з захопленням були «В кінці греблі шумлять верби», «Із-за гори та із-за кручі», «На городі верба рясна», «Ой у полі озеречко» та інші.
Після Великої Жовтневої соціалістичної революції здійснилась споконвічна мрія селян про землю і мир. У листопаді 1917 року в Нещеретовому була створена Рада селянських депутатів, головою якої було обрано місцевого селянина-бідняка Т. Хоменка, який до служби в царській армії був наймитом у місцевого багатія. Після російсько-японської війни він повернувся в село, провадив серед населення агітаційну роботу, спрямовану проти самодержавства. За це його переслідували, і він мусив виїхати з Нещеретового. Після Лютневої революції Хоменко знову повернувся в село і брав активну участь у соціалістичних перетвореннях на селі. Під керівництвом Ради були конфісковані землі поміщиків Зубиліних та Царевських, також націоналізовано спиртовий завод Ковтуна в сусідньому хуторі Африці. Повесні 1918 ро
ку 2385 десятин землі було розподілено між нещеретівськими селянами точно за числом їдців.
Але радість першої радянської весни була затьмарена вторгненням на Україну військ німецьких окупантів. У квітні 1918 року вороги захопили Старобільський повіт. У Нещеретовому, як і в інших селах, почалися терор, пограбування мирних жителів. Окупанти забирали зерно, худобу, продукти. Але в листопаді вони змушені були залишити цю територію. Село захопили білокозаки, яких вже в грудні звідси вигнали частини Червоної Армії. В Нещеретовому відновлюється Радянська влада. Місцевий ревком, головою якого став П. Т. Хоменко, провів велику роботу по мобілізації бійців для