Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Жителі міста можуть по праву пишатися такими чудовими трудівниками, як Герой Соціалістичної Праці, машиніст турбіни В. П. Турпанова, машиніст котла Н. О. Правилова (нагороджена орденом Леніна), слюсар А. П. Єгоров (удостоєний ордена Трудового Червоного Прапора), старший лаборант В. І. Марфутіна (відзначена орденом «Знак пошани») та інші.
Ще в роки Великої Вітчизняної війни комуністка В. П. Турпанова стала біля пульта керування турбіною на Уфімській електростанції. З 1957 року вона почала працювати на Луганській ДРЕС, рік у рік вдосконалюючи свою професійну майстерність. За роки семирічки вона добилась кращих на ДРЕС виробничих показників. План випуску електроенергії її зміна виконала на 101,2 проц. (тобто додатково виробила понад 16 млн. квт.-годин). Економія палива за цей час становила 6,7 тис. тонн.
В. П. Турпанова не тільки відмінна виробничниця, а й активна громадська діячка. Її не раз обирали депутатом міської Ради, вона була членом Жовтневого райкому партії. У 1963 році комуністи області обрали її делегатом XXII з'їзду КПРС.
Молоде місто зростало і мужніло. Якщо на кінець 1953 року воно мало всього 14,2 тис. кв. м житлової площі, то в 1966 році - близько 80 тис. кв. м. З 1963 року Щастя переведено в розряд міст Луганської області. У 1966 році тут було 17 заасфальтованих і озеленених вулиць. До житлових будинків підключено газ. Міська водопровідна мережа має довжину 26 км. Для захисту від суховіїв навколо Щастя створено зелену зону площею 600 га. Молоді соснові гаї шумлять на місці піщаних барханів. Будівельники посадили на вулицях і у скверах 46 тис. дерев. Стрункі тополеві алеї, пишні квітники, для яких завезли тисячі тонн чорнозему, стали прикрасою молодого міста. Все це змінило клімат щастянського мікрорайону, створюючи чудові умови для відпочинку.
У 1964 році трудівники Щастя виступили застрільниками змагання за створення міста комуністичної праці і зразкового порядку. На їх заклик першими відгукнулись жителі Молодогвардійськa. Трударі обох молодих міст багато зробили для благоустрою вулиць, скверів і площ. Так, у Щасті відремонтували 12 тис. кв. м тротуарів, по-сучасному оформили в'їзд до міста. Влітку на вулицях міста наче розстеляються барвисті килими з живих квітів.
Піклування про людину-трудівника в Щасті відчувається на кожному кроці. За роки семирічки середня заробітна плата трудівників, що працюють у промисловості та на будівництві, підвищилась на 10 проц. Майже втроє зросло за цей час споживання мешканцями м'яса і молока; вчетверо більше порівняно з 1959 роком придбали вони радіоприймачів, втроє більше електроприладів, у 2,5 рази - меблів. Понад 50 трудівників міста мають легкові автомашини. Загальна сума вкладів з 1963 по 1966 рік збільшилася з 458 тис. до 925,7 тис. карбованців.
Для задоволення потреб населення у Щасті створено широку сітку спеціалізованих магазинів. В центрі міста є універмаг «Білий лебідь» з великим вибором товарів. Якщо в 1959 році товарообіг 13 магазинів Щастя становив 3826 тис. крб., то в 1965 році він зріс до 6087 тис. крб. Місто має 4 їдальні. Працюють комбінат побутового обслуговування, майстерні по ремонту радіоприймачів і телевізорів.
У місті добре налагоджено медичне обслуговування. Якщо першим будівельникам Щастя доводилось звертатися по допомогу до невеличкої лікарні, розміщеної в одному з тимчасових будинків, то в 1957 році тут уже з'явилась поліклініка, розрахована на щоденний прийом 90 хворих; працювало в ній 12 лікарів. У 1958 році почала діяти стаціонарна лікарня на 120 ліжок з хірургічним, терапевтичним, педіатричним та іншими відділеннями. Налагодилась дільнична медична служба. На 1966 рік медичний персонал зріс до 176 чоловік. Місцеві лікарі мають усе необхідне для виконання найскладніших операцій. Особливо шанують тут хірургів Г. М. Тишакову і головного лікаря лікарні А. А. Поліського.
Щастя
Сторінка 4 з 6
комуністичну працю. У 1965 році в рядах колективів і ударників комуністичної праці було 4 цехи, 36 бригад, 16 вахт і 908 трудівників. Творча праця стала нормою. Кожний п'ятий робітник електростанції - раціоналізатор. В середньому за семирічку на кожних 100 енергетиків припадала 41 раціоналізаторська пропозиція. Активних раціоналізаторів нагороджено медалями ВДНГ СРСР. Ще в роки Великої Вітчизняної війни комуністка В. П. Турпанова стала біля пульта керування турбіною на Уфімській електростанції. З 1957 року вона почала працювати на Луганській ДРЕС, рік у рік вдосконалюючи свою професійну майстерність. За роки семирічки вона добилась кращих на ДРЕС виробничих показників. План випуску електроенергії її зміна виконала на 101,2 проц. (тобто додатково виробила понад 16 млн. квт.-годин). Економія палива за цей час становила 6,7 тис. тонн.
В. П. Турпанова не тільки відмінна виробничниця, а й активна громадська діячка. Її не раз обирали депутатом міської Ради, вона була членом Жовтневого райкому партії. У 1963 році комуністи області обрали її делегатом XXII з'їзду КПРС.
Молоде місто зростало і мужніло. Якщо на кінець 1953 року воно мало всього 14,2 тис. кв. м житлової площі, то в 1966 році - близько 80 тис. кв. м. З 1963 року Щастя переведено в розряд міст Луганської області. У 1966 році тут було 17 заасфальтованих і озеленених вулиць. До житлових будинків підключено газ. Міська водопровідна мережа має довжину 26 км. Для захисту від суховіїв навколо Щастя створено зелену зону площею 600 га. Молоді соснові гаї шумлять на місці піщаних барханів. Будівельники посадили на вулицях і у скверах 46 тис. дерев. Стрункі тополеві алеї, пишні квітники, для яких завезли тисячі тонн чорнозему, стали прикрасою молодого міста. Все це змінило клімат щастянського мікрорайону, створюючи чудові умови для відпочинку.
У 1964 році трудівники Щастя виступили застрільниками змагання за створення міста комуністичної праці і зразкового порядку. На їх заклик першими відгукнулись жителі Молодогвардійськa. Трударі обох молодих міст багато зробили для благоустрою вулиць, скверів і площ. Так, у Щасті відремонтували 12 тис. кв. м тротуарів, по-сучасному оформили в'їзд до міста. Влітку на вулицях міста наче розстеляються барвисті килими з живих квітів.
Піклування про людину-трудівника в Щасті відчувається на кожному кроці. За роки семирічки середня заробітна плата трудівників, що працюють у промисловості та на будівництві, підвищилась на 10 проц. Майже втроє зросло за цей час споживання мешканцями м'яса і молока; вчетверо більше порівняно з 1959 роком придбали вони радіоприймачів, втроє більше електроприладів, у 2,5 рази - меблів. Понад 50 трудівників міста мають легкові автомашини. Загальна сума вкладів з 1963 по 1966 рік збільшилася з 458 тис. до 925,7 тис. карбованців.
Для задоволення потреб населення у Щасті створено широку сітку спеціалізованих магазинів. В центрі міста є універмаг «Білий лебідь» з великим вибором товарів. Якщо в 1959 році товарообіг 13 магазинів Щастя становив 3826 тис. крб., то в 1965 році він зріс до 6087 тис. крб. Місто має 4 їдальні. Працюють комбінат побутового обслуговування, майстерні по ремонту радіоприймачів і телевізорів.
У місті добре налагоджено медичне обслуговування. Якщо першим будівельникам Щастя доводилось звертатися по допомогу до невеличкої лікарні, розміщеної в одному з тимчасових будинків, то в 1957 році тут уже з'явилась поліклініка, розрахована на щоденний прийом 90 хворих; працювало в ній 12 лікарів. У 1958 році почала діяти стаціонарна лікарня на 120 ліжок з хірургічним, терапевтичним, педіатричним та іншими відділеннями. Налагодилась дільнична медична служба. На 1966 рік медичний персонал зріс до 176 чоловік. Місцеві лікарі мають усе необхідне для виконання найскладніших операцій. Особливо шанують тут хірургів Г. М. Тишакову і головного лікаря лікарні А. А. Поліського.