Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Наприкінці листопада 1917 року у Щасті встановилася Радянська влада. Першим головою ревкому був місцевий селянин - бідняк І. С. Дідора. Селяни одержали понад 1200 га землі.
За даними 1923 року, в селі налічувалось 194 господарства, які мали 89 плугів, 4 сіновалки і 166 борін. Більшість реманенту і робочої худоби належала куркулям. Селянам - біднякам було дуже важко самостійно вести господарство, тому в 1927 році вони організували перший ТСОЗ. В 1929 році виникають три невеликі сільгоспартілі, які через рік об'єдналися в колгосп «Нове життя».
Зміни в культурному житті села почалися з відкриття початкової школи, клубу і бібліотеки, а також медичного пункту. У колишньому поміщицькому маєтку розмістили дитячий будинок.
Під час Великої Вітчизняної війни село окупували німецько-фашистські війська (червень 1942 - січень 1943 року). Загарбники завдали йому збитків більш як на 1 млн. крб. Уродженець Щастя О. А. Краснокутський удостоєний звання Героя Радянського Союзу за участь у боях на Дунаї.
У перші післявоєнні роки жителі Щастя приступили до відбудови зруйнованого господарства. В 1952 році у їх житті сталися величезні зміни. За 2 км від села, поблизу залізничної колії і автомагістралі, на малородючих землях розпочалось будівництво Луганської ДРЕС і міста-супутника. Майбутній енергетичний гігант працюватиме на місцевому вугіллі.
23 вересня 1952 року Рада Міністрів СРСР ухвалила постанову «Про заходи по будівництву Луганської ДРЕС», а через місяць на місці майбутнього міста і електростанції з'явились перші будівельники. Споруджувальними роботами керувало спочатку будівельне управління Штерівської ДРЕС. Начальником будівництва був досвідчений і талановитий організатор І. О. Алексєєв, який до цього за завданням Комуністичної партії підіймав з руїн завод «Красний Октябрь» у Волгограді. У грудні 1952 року робітники почали споруджувати житлові будинки, які поклали початок першим вулицям міста - Донецькій і Республіканській.
У лютому 1953 року на будівництві відбулись перші партійні збори, на яких були присутні 15 комуністів. Збори обговорили важливе питання - про підготовку кадрів, що тоді стояло перед колективом будівельників. На будівельний майданчик щодня прибували кваліфіковані робітники Штерівської і Миронівської ДРЕС, а також молодь за путівками Верхнє-Теплівського райкому КП України і райкому ЛКСМУ. Стали будівельниками і жителі Щастя. На кінець 1953 року партійна організація налічувала близько 50 комуністів.
Для навчання новаків бригади очолюють досвідчені робітники В. Ю. Липовий, його дружина Світлана, М. І. Вилков, С. С. Смирнов та інші.
Під керівництвом профспілкового комітету і рішенням робітничих зборів навесні 1953 року на всіх виробничих дільницях будівельники взяли високі соціалістичні зобов'язання. Важливою подією на будівництві у квітні 1954 року була закладка першого кубометра бетону головного корпуса електростанції бригадою бетонників П. П. Яковлева. За звичаєм «на щастя» кинули кілька монет.
У червні 1955 року, коли на ДРЕС почався монтаж першого енергоблока станції, загін монтажників налічував З0 чоловік, а на кінець року їх було вже 300. Натхнені рішеннями XX з'їзду Комуністичної партії, люди почували себе на передньому краї боротьби за виконання шостого п'ятирічного плану розвитку народного господарства СРСР, в якому велика увага приділялась зростанню потужностей районних теплових електростанцій. На будівництві великого поширення набувають комплексні бригади.
З кожним днем наближався пуск першого енергоблока електростанції. Та навесні 1956 року будівельники опинилися в тяжкому становищі: загрожувала повінь. Робітники, які споруджували першу насосну станцію, працювали на 12 м нижче від рівня води у Сіверському Дінці. Земляна перемичка, що відокремлювала котлован від річки, здавалось, не витримає натиску стихії. На допомогу бригадам Мелентія Скрипюка і Володимира Поліщука прийшли всі будівельники. Вони допомагали нарощувати перемичку, в хід пішли мішки і матраци з піском. Сім діб тривала
Щастя
Сторінка 2 з 6
Кривульку, Довгу і Піщанку. Більше половини селянських дітей не мали можливості вчитися в школі. Ні лікарні, ні фельдшерського пункту в селі не було.Наприкінці листопада 1917 року у Щасті встановилася Радянська влада. Першим головою ревкому був місцевий селянин - бідняк І. С. Дідора. Селяни одержали понад 1200 га землі.
Зміни в культурному житті села почалися з відкриття початкової школи, клубу і бібліотеки, а також медичного пункту. У колишньому поміщицькому маєтку розмістили дитячий будинок.
Під час Великої Вітчизняної війни село окупували німецько-фашистські війська (червень 1942 - січень 1943 року). Загарбники завдали йому збитків більш як на 1 млн. крб. Уродженець Щастя О. А. Краснокутський удостоєний звання Героя Радянського Союзу за участь у боях на Дунаї.
У перші післявоєнні роки жителі Щастя приступили до відбудови зруйнованого господарства. В 1952 році у їх житті сталися величезні зміни. За 2 км від села, поблизу залізничної колії і автомагістралі, на малородючих землях розпочалось будівництво Луганської ДРЕС і міста-супутника. Майбутній енергетичний гігант працюватиме на місцевому вугіллі.
23 вересня 1952 року Рада Міністрів СРСР ухвалила постанову «Про заходи по будівництву Луганської ДРЕС», а через місяць на місці майбутнього міста і електростанції з'явились перші будівельники. Споруджувальними роботами керувало спочатку будівельне управління Штерівської ДРЕС. Начальником будівництва був досвідчений і талановитий організатор І. О. Алексєєв, який до цього за завданням Комуністичної партії підіймав з руїн завод «Красний Октябрь» у Волгограді. У грудні 1952 року робітники почали споруджувати житлові будинки, які поклали початок першим вулицям міста - Донецькій і Республіканській.
У лютому 1953 року на будівництві відбулись перші партійні збори, на яких були присутні 15 комуністів. Збори обговорили важливе питання - про підготовку кадрів, що тоді стояло перед колективом будівельників. На будівельний майданчик щодня прибували кваліфіковані робітники Штерівської і Миронівської ДРЕС, а також молодь за путівками Верхнє-Теплівського райкому КП України і райкому ЛКСМУ. Стали будівельниками і жителі Щастя. На кінець 1953 року партійна організація налічувала близько 50 комуністів.
Для навчання новаків бригади очолюють досвідчені робітники В. Ю. Липовий, його дружина Світлана, М. І. Вилков, С. С. Смирнов та інші.
Під керівництвом профспілкового комітету і рішенням робітничих зборів навесні 1953 року на всіх виробничих дільницях будівельники взяли високі соціалістичні зобов'язання. Важливою подією на будівництві у квітні 1954 року була закладка першого кубометра бетону головного корпуса електростанції бригадою бетонників П. П. Яковлева. За звичаєм «на щастя» кинули кілька монет.
У червні 1955 року, коли на ДРЕС почався монтаж першого енергоблока станції, загін монтажників налічував З0 чоловік, а на кінець року їх було вже 300. Натхнені рішеннями XX з'їзду Комуністичної партії, люди почували себе на передньому краї боротьби за виконання шостого п'ятирічного плану розвитку народного господарства СРСР, в якому велика увага приділялась зростанню потужностей районних теплових електростанцій. На будівництві великого поширення набувають комплексні бригади.
З кожним днем наближався пуск першого енергоблока електростанції. Та навесні 1956 року будівельники опинилися в тяжкому становищі: загрожувала повінь. Робітники, які споруджували першу насосну станцію, працювали на 12 м нижче від рівня води у Сіверському Дінці. Земляна перемичка, що відокремлювала котлован від річки, здавалось, не витримає натиску стихії. На допомогу бригадам Мелентія Скрипюка і Володимира Поліщука прийшли всі будівельники. Вони допомагали нарощувати перемичку, в хід пішли мішки і матраци з піском. Сім діб тривала