Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Покровське

Сторінка 4 з 7
В 1938 році Покровське стало районним центром Луганської області. Це позначилось на дальшому розвитку його економіки і культури. В ньому відкрився районний Будинок культури з стаціонарною кіноустановкою, бібліотека, розширилась лікарня, при якій почала працювати поліклініка. На початку 1941 року в Покровському закінчено будівництво середньої школи. Проводились значні роботи по електрифікації села, озелененню і
благоустрою його вулиць, ремонту шляхів. За матеріалами Всесоюзного перепису 1939 року, населення Покровського становило 2378 чоловік.
З перших днів Великої Вітчизняної війни сотні трудівників Покровського, насамперед комуністи й комсомольці, пішли захищати Батьківщину. З 588 учасників війни 327 не повернулися з поля бою.
Коли в червні 1942 року над Луганською областю безпосередньо нависла загроза фашистської окупації, Покровський райком партії і райвиконком організували евакуацію в глиб країни майна колгоспів і МТС, багато голів великої рогатої худоби та овець. Разом з матеріальними цінностями на схід виїхав великий загін трудівників колгоспів і МТС.
8 липня 1942 року фашисти ввірвалися в село. Встановлення «нового порядку» гітлерівці почали з того, що розвісили на стінах будинків накази, які зобов'язували населення негайно здати зброю і видати окупаційним органам партизанів, бійців і командирів Червоної Армії, що потрапили в оточення. За невиконання наказу фашисти погрожували розстрілом.
Окупанти закрили всі школи. У приміщенні однієї з них влаштували церкву. Жителів щодня насильно виганяли на сільськогосподарські роботи. Але трудівники села не схилили свої голови перед загарбниками і в тяжких умовах окупаційного режиму відважно продовжували боротьбу. Вони виводили з ладу сільськогосподарські машини і механізми, під покровом ночі виносили і ховали у відлюдних місцях колишнє колгоспне зерно. Населення читало листівки, що їх скидали з радянських літаків, переховували в своїх хатах радянських солдатів, які потрапили в оточення і тікали з концентраційних таборів, допомагали їм пробиратися до лінії фронту.
В перші дні окупації у Покровську районну лікарню колгоспники привезли понад 60 тяжко поранених радянських бійців, яких підібрали на полі бою поблизу сіл Тарасівни і Новочервоного. За ними дбайливо доглядали О. Ф.Полякова, Ф. В. Марчукова, О. П. Євдокимова, Є. С. Полякова та інші працівники лікарні. Коли не вистачало харчів для хворих, вони запрягали конячину і їздили по селах збирати продукти. Хто з воїнів поправлявся, того жителі села забирали до себе додому, допомагали остаточно видужати і вказували дорогу на схід, поближче до фронту. Так були врятовані сержант Олександр Бондаренко, солдати Олександр Кузнецов, Андрій Перегудов та інші радянські воїни.
Тяжкий період фашистської окупації кінчався. В кінці січня 1943 року частини
411-ї стрілецької дивізії наблизились до Покровського і зав'язали з фашистами бій. В цьому поєдинку особливо відзначився танковий взвод, яким командував лейтенант Костянтин Блинов. Помітивши ворожу механізовану колону, що рухалася з боку Нижньої Дуванки, радянські танкісти сміливо вступили в бій з нею і знищили 60 автомашин, 16 гармат, 8 тягачів та багато гітлерівців. За винахідливість і мужність Костянтину Блинову було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. В бою за визволення Курська він загинув. Його ім'я навічно занесено до списків гвардійської частини і записано на головній бойовій машині. Трудящі Курська поставили герою пам'ятник.
Розгромивши фашистів, радянські частини вранці 26 січня 1943 року ввійшли у Покровське. Виганяти ворога нашим воїнам допомагали жителі села. Особливо відзначився 60-річний колгоспник Г. Є. Букарєв, узявши у полон трьох гітлерівців. У битві за визволення Покровського героїчною смертю загинув командир взводу танкістів старший лейтенант О. М. Фадєєв, нагороджений посмертно орденом Червоного Прапора. Разом з іншими патріотами, що полягли в бою, його поховано у братській могилі в центрі села.
За час окупації гітлерівці зруйнували багато господарських і житлових будівель, пограбували культурно-освітні установи, населення, вигнали на каторжні роботи до Німеччини 179 юнаків і дівчат.