Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Покровське

Сторінка 2 з 7
становище, прагнули знайти вихід з нього. Влітку 1905 року по селах волості почалися заворушення. Покровські селяни брали участь у розгромі маєтку місцевого поміщика Д. Кочіна, підпалювали двори великих куркулів. Налякані місцеві урядові органи викликали з Куп'янська загін козаків. Відбулась розправа над учасниками революційного руху. Канчуками був закатований покровський селянин С. І. Потоцький, а ватажки бідняків М. О. Козьменко і М. С. Абросимов заслані в Сибір.
В роки столипінської реакції класові суперечності ще більше загострилися. В 1910 році 57,6 проц. селян Покровської слободи становили бідняки. Куркулі перетворювалися в опору царського самодержавства. До їхніх рук переходили кращі обптинні землі. Бідніше селянство слоболи. шукаючи виходу із злилнів. Багато переселялося до неосвоєних районів Сибіру та Алтаю. Тільки в 1906-1907 рр. з слободи виїхало близько 200 сімей.
Свіжий струмінь у безпросвітне провінціальне життя слободи внесла Лютнева буржуазно-демократична революція 1917 року. З фронтів імперіалістичної війни почали повертатися революційно настроєні солдати. З неслабною увагою слухали покровські бідняки хвилюючі розповіді своїх земляків Л. І. Євсюкова, Д. І. Бакаляса та І. Т. Бабкіна про революційні події в країні, про те, що тільки більшовики по-справжньому відстоюють інтереси найбіднішого селянства. Особливо непокоїло селян питання про землю.
Спираючись на підтримку бідняків, більшовицькі агітатори звернулися до представників місцевої влади з вимогою передати землі поміщиків і куркулів безземельним та малоземельним селянам. У відповідь на це покровські куркулі вчинили над Бабкіним і Бакалясом звірячу розправу, забивши їх на смерть. Але бідняки Покровської слободи і далі підтримували більшовиків. З радістю вони зустріли звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції, на сільських сходах і по хатах палко обговорювали перші декрети Радянської влади про землю і мир. 17 грудня 1917 року в слободі була встановлена Радянська влада. Першим головою Покровського волосного ревкому став один з керівників селянських заворушень 1905 року М. О. Козьменко, який повернувся з Сибіру.
З нетерпінням чекали покровські бідняки весни 1918 року, старанно готувалися до розподілу поміщицьких земель, але у квітні сюди вторглися війська австро-ні-мецьких окупантів. Для боротьби з інтервентами в селах волості створювались партизанські загони. Сміливо діючи на території Покровської і сусідніх волостей, народні месники громили окупантів. У боях з ворогом особливо відзначились П. С. Мальцев, Р. М. Ванда, М. П. Мензарєв, О. М. Дорофеев та інші.
На кінець листопада 1918 року в Покровській слободі було відновлено Радянську владу. Безземельні і малоземельні селяни одержали землю, почали на ній господарювати. Але в травні 1919 року слободу захопили денікінці.
Білогвардійці відновили у волості поміщицьке землеволодіння. За користування панською землею селяни повинні були внести третину врожаю. Було запроваджено загальну хлібну повинність. Денікінці забирали у селян коней, фураж. Все це викликало незадоволення серед населення.
На початку грудня 1919 року в районі Покровської волості зав'язалися бої Червоної Армії з білогвардійцями. Ось що пише про це у своїх мемуарах Маршал Радянського Союзу С. М. Будьонний: «... Залишивши Валуйки, денікінські полки, прикриваючись ар'єргардами, відступали в напрямі Куп'янська. Згідно з директивою фронту про вихід Кінної армії на лінію Куп'янськ-Тимонове реввійськрада Кінної армії вирішила завдати головного удару вздовж залізниці на Куп'янськ і допоміжний - на Покровське». Успішний розгром ворога на цій дільниці відкривав червоним частинам шлях на Донбас. 14 грудня 1919 року сотні жителів слободи вийшли на вулиці зустрічати червоних бійців.
У перші дні після визволення від денікінців у слободі було створено новий ревком, який на початку квітня 1920 року передав владу Покровській волосній Раді. Під її керівництвом селяни остаточно розподілили за кількістю їдців 9,5 тис. десятин колишніх общинних і 1120 десятин поміщицьких та церковних земель.
З 1920 року Покровська слобода визначається як село Покровське.
Велику роль у згуртуванні покровської бідноти в боротьбі за нове життя відіграв організований влітку 1920 року комітет незаможних селян. У цьому