Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Широкого розмаху набула в Марківці культурно-масова і спортивна робота. Ще з 1922 року тут існувало два клуби, а в 30-х роках став до ладу Будинок культури у новозбудованому приміщенні, почав діяти радіовузол, було
встановлено телефонний зв'язок з усіма колгоспами. З липня 1935 року населення регулярно дивилося звукові кінофільми. Молодь села, готуючись до служби в Робітничо-Селянській Червоній Армії, особливо захоплювалась кінним спортом і досягла в цьому великої майстерності. На обласних змаганнях у Луганську у вересні 1938 року вершники з Марківки завоювали головні призи.
Під час святкування 20-х роковин Великої Жовтневої соціалістичної революції трудівники Марківки встановили в центрі села пам'ятник В. І. Леніну.
Мирна творча праця жителів Марківки була перервана віроломним нападом гітлерівської Німеччини на нашу країну.
Населення в перші місяці війни взяло найдіяльнішу участь у будівництві оборонних споруд. Постійно 2-3 тис. чоловік перебували на будівництві протитанкових ровів, дзотів, окопів тощо. На початку липня 1941 року в Марківці був створений з місцевих жителів винищувальний батальйон у складі 150 чоловік. Командиром його став начальник відділу міліції Кондратець. Батальйон ніс патрульну службу в селі, охороняв склади, мости, дороги, МТС, нафтобазу та інші об'єкти.
11 липня 1942 року Марківку окупували фашисти. З перших же днів свого перебування тут вони почали насаджувати «новий порядок».
Боротьбу населення проти фашистських окупантів очолили комуністи. На чолі підпілля стали старі комуністи С. Г. Ульченко і С. Т. Булименко, які до війни працювали головами 1-ї і 2-ї сільських Рад. Форми і методи боротьби проти гітлерівців були найрізноманітнішими. Підпільники знищували поліцаїв, організовували саботаж, розповсюджували серед населення антифашистські листівки тощо.
Комсомольці й молодь села, керовані молодим інженером В. П. Діденком, виводили з ладу німецьку техніку. Напередодні Дня Радянської Конституції, в ніч на 5 грудня 1942 року, молоді патріоти П. Конюхов і В. Власенко скинули з постамента в центрі села фашистську свастику, а замість неї прикріпили великий червоний прапор. Комсомолець І. Бородай разом з групою своїх товаришів приймали зведення Радінформбюро і в листівках повідомляли жителів про бойові дії Червоної Армії. Пізніше, в січні 1943 року, І. Бородай виконував обов'язки зв'язківця між частинами Червоної Армії і місцевою підпільною групою в дні визволення Марківки від гітлерівців. Юний патріот загинув під час бою за рідне село. Смертю героїв загинули і комуністи - керівники Марківського підпілля С. Т. Булименко, С. Г. Ульченко.
13 січня 1943 року Марківка була визволена від німецько-фашистських окупантів. За півроку гітлерівці пограбували колгоспи, спалили багато будинків, 350 чоловік відправили на каторжні роботи до Німеччини. Загальна сума збитків, заподіяних селу окупантами, становила 15 768 тис. карбованців.
Чудові приклади мужності і високої військової доблесті показали бійці-марківчани на фронтах Великої Вітчизняної війни. Від Волзької твердині до Східної Пруссії пройшов важкими солдатськими шляхами шофер колгоспу «Радянська Україна» К. Ю. Ткаченко. За мужність і доблесть, проявлені в боях, він нагороджений орденом Червоної Зірки, орденом «Слави» і бойовими медалями. Чимало героїчних подвигів здійснив інструктор Марківського сільського споживчого товариства І. Ф. Гетьманський. Він брав участь у боях під Валуйками, Чугуєвом, Харковом,
Кіровоградом, на Дніпрі, під Корсунь-Шевченківським, на Дунаї, в Угорщині і Австрії.
Після визволення від фашистської навали трудящі взялися за відбудову зруйнованого господарства. Разом з тим жителі Марківки подавали матеріальну допомогу і фронтові. При місцевому відділенні Держбанку вони відкрили спеціальний рахунок - «Фонд оборони країни». До 26 лютого 1944 року на цей рахунок від населення надійшло близько 700 тис. крб.2. Крім того, трудящі села вносили гроші на побудову танкової колони «Молода гвардія» та на придбання іншої зброї для воїнів 2-го Прибалтійського
Марківка
Сторінка 4 з 7
комунізму»). При політвідділі Марківської МТС видавалася багатотиражка «За ленінський колгосп».Широкого розмаху набула в Марківці культурно-масова і спортивна робота. Ще з 1922 року тут існувало два клуби, а в 30-х роках став до ладу Будинок культури у новозбудованому приміщенні, почав діяти радіовузол, було
Під час святкування 20-х роковин Великої Жовтневої соціалістичної революції трудівники Марківки встановили в центрі села пам'ятник В. І. Леніну.
Мирна творча праця жителів Марківки була перервана віроломним нападом гітлерівської Німеччини на нашу країну.
Населення в перші місяці війни взяло найдіяльнішу участь у будівництві оборонних споруд. Постійно 2-3 тис. чоловік перебували на будівництві протитанкових ровів, дзотів, окопів тощо. На початку липня 1941 року в Марківці був створений з місцевих жителів винищувальний батальйон у складі 150 чоловік. Командиром його став начальник відділу міліції Кондратець. Батальйон ніс патрульну службу в селі, охороняв склади, мости, дороги, МТС, нафтобазу та інші об'єкти.
11 липня 1942 року Марківку окупували фашисти. З перших же днів свого перебування тут вони почали насаджувати «новий порядок».
Боротьбу населення проти фашистських окупантів очолили комуністи. На чолі підпілля стали старі комуністи С. Г. Ульченко і С. Т. Булименко, які до війни працювали головами 1-ї і 2-ї сільських Рад. Форми і методи боротьби проти гітлерівців були найрізноманітнішими. Підпільники знищували поліцаїв, організовували саботаж, розповсюджували серед населення антифашистські листівки тощо.
Комсомольці й молодь села, керовані молодим інженером В. П. Діденком, виводили з ладу німецьку техніку. Напередодні Дня Радянської Конституції, в ніч на 5 грудня 1942 року, молоді патріоти П. Конюхов і В. Власенко скинули з постамента в центрі села фашистську свастику, а замість неї прикріпили великий червоний прапор. Комсомолець І. Бородай разом з групою своїх товаришів приймали зведення Радінформбюро і в листівках повідомляли жителів про бойові дії Червоної Армії. Пізніше, в січні 1943 року, І. Бородай виконував обов'язки зв'язківця між частинами Червоної Армії і місцевою підпільною групою в дні визволення Марківки від гітлерівців. Юний патріот загинув під час бою за рідне село. Смертю героїв загинули і комуністи - керівники Марківського підпілля С. Т. Булименко, С. Г. Ульченко.
13 січня 1943 року Марківка була визволена від німецько-фашистських окупантів. За півроку гітлерівці пограбували колгоспи, спалили багато будинків, 350 чоловік відправили на каторжні роботи до Німеччини. Загальна сума збитків, заподіяних селу окупантами, становила 15 768 тис. карбованців.
Чудові приклади мужності і високої військової доблесті показали бійці-марківчани на фронтах Великої Вітчизняної війни. Від Волзької твердині до Східної Пруссії пройшов важкими солдатськими шляхами шофер колгоспу «Радянська Україна» К. Ю. Ткаченко. За мужність і доблесть, проявлені в боях, він нагороджений орденом Червоної Зірки, орденом «Слави» і бойовими медалями. Чимало героїчних подвигів здійснив інструктор Марківського сільського споживчого товариства І. Ф. Гетьманський. Він брав участь у боях під Валуйками, Чугуєвом, Харковом,
Кіровоградом, на Дніпрі, під Корсунь-Шевченківським, на Дунаї, в Угорщині і Австрії.
Після визволення від фашистської навали трудящі взялися за відбудову зруйнованого господарства. Разом з тим жителі Марківки подавали матеріальну допомогу і фронтові. При місцевому відділенні Держбанку вони відкрили спеціальний рахунок - «Фонд оборони країни». До 26 лютого 1944 року на цей рахунок від населення надійшло близько 700 тис. крб.2. Крім того, трудящі села вносили гроші на побудову танкової колони «Молода гвардія» та на придбання іншої зброї для воїнів 2-го Прибалтійського
Дивиться також інші населені пункти району: