Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Бойовим помічником комуністів стала комсомольська організація, створена наприкінці 1919 року. Першими комсомольцями села були М. П. Сергієнко, С. Аверкін, 3. С. Аверкіна, Є. П. Дерев'янкіна та інші.
Під керівництвом партійного осередку населення приступило до здійснення ленінського кооперативного плану побудови соціалізму на селі. Почали з об'єднання бідняцьких господарств. Ще у 1921 році в Марківці виникла комуна ім. III Інтернаціоналу. Її першим головою став місцевий селянин-бідняк С. Г. Ульченко, колишній матрос з броненосця «Потьомкін», один з організаторів Марківської чер- воногвардійської роти. У тому ж 1921 році в Марківці виникає Товариство спільного обробітку землі ім. Петровського, першим головою якого селяни обрали П. П. Лигусa.
У 1923 році Марківка стає райцентром. В селі діяли дві сільради - Перша Марківська (голова В. М. Корсун) і Друга Марківська (голова Краснощокін). Першими головами комнезамів села стали учасники громадянської війни комуніст С. Т. Булименко і Р. М. Денисенко. Комнезами створили громадський фонд землі, який спільно орали, засівали, а зібраний врожай засипали в громадські комори.
Під керівництвом партійної організації силами комсомолу та інтелігенції в Марківці було добре налагоджено антирелігійну роботу. Про дійовість цієї роботи
і зростання свідомості населення свідчить той факт, що саме на вимогу жителів у селі були закриті церкви.
Корінні зміни в житті села сталися в роки першої п'ятирічки. У грудні 1929 року почалася масова колективізація селянських господарств. Головою першого колгоспу «Комунар» селяни обрали свого односельчанина, учасника повстання на броненосці «Потьомкін», комуніста з 1917 року С. Г. Ульченка, а колгоспу ім. Будьонного - двадцятип'ятитисячника Ф. Полякова. До весни 1930 року виникли колгоспи «Перше Травня», «Червоний Перекоп», ім. Петровського, ім. Ворошилова, «П'ятирічка», ім. Енгельсa.
Колективізація в Марківці відбувалася в обстановці гострої класової боротьби. Куркулі намагалися будь-що спинити процес соціалістичних перетворень на селі. Вони вбивали активістів, отруювали худобу, гноїли хліб, підпалювали колгоспні будівлі. Одного разу вночі куркулі жорстоко побили активіста П. М. Мишуру.
Восени 1930 року колективізація в Марківці була завершена. Селяни об'єдналися в дев'ять колективних господарств. У господарському та організаційному зміцненні колгоспів значну роль відіграла організована в 1931 році машинно-тракторна станція2 та політвідділ при ній.
У довоєнні п'ятирічки в селі став до ладу ряд промислових підприємств. У 1935 році почали працювати олійниця, промкомбінат, кілька побутових майстерень.
Важливим результатом соціалістичних перетворень у Марківці за роки Радянської влади були розвиток охорони здоров'я і народної освіти. Ще з 1923 року почала діяти лікарня на 15 ліжок. Згодом її було розширено до 25 ліжок. Головним лікарем тут працював хірург М. А. Халимський, нині професор Хабаровського медичного інституту. і
Значних успіхів було досягнуто і в галузі освіти. У 1926 і 1935 роках стали до ладу семирічні школи. Напередодні війни в Марківці діяли середня, дві семирічні і чотири початкові школи.
Постійними супутниками трудівників села стали книга і газета. При клубах і школах діяли бібліотеки. Відкрито районну бібліотеку. Жителі Марківки передплачували багато центральних, республіканських та місцевих газет і серед них газету «Більшовицький штурм» (з 1937 року - «Прапор
Марківка
Сторінка 3 з 7
Процес соціалістичних перетворень на селі відбувався в обстановці жорстокої класової боротьби. Протягом 1919, 1920 і 1921 років Марківка не раз зазнавала нападів різних контрреволюційних банд Махна, Марусі, Каменюки, Колісника та інших. Для захисту від банд у Марківці в 1920 році організовано збройний загін в кількості 60 чоловік під командуванням Яценка. В одній з сутичок з бандитами командир загинув, його місце зайняв К. М. Семенченко. Тільки з 7 по 21 грудня 1921 року загону довелося 11 разів вступати в боротьбу з бандами. У роки громадянської війни загинуло багато комуністів і відданих справі революції безпартійних селян Марківки. В 1920 році під час одного з нальотів на село бандити зарубали 7 комуністів. Серед них був один з організаторів і секретар першого Марківського партійного осередку І. М. Баранов. Під керівництвом партійного осередку населення приступило до здійснення ленінського кооперативного плану побудови соціалізму на селі. Почали з об'єднання бідняцьких господарств. Ще у 1921 році в Марківці виникла комуна ім. III Інтернаціоналу. Її першим головою став місцевий селянин-бідняк С. Г. Ульченко, колишній матрос з броненосця «Потьомкін», один з організаторів Марківської чер- воногвардійської роти. У тому ж 1921 році в Марківці виникає Товариство спільного обробітку землі ім. Петровського, першим головою якого селяни обрали П. П. Лигусa.
У 1923 році Марківка стає райцентром. В селі діяли дві сільради - Перша Марківська (голова В. М. Корсун) і Друга Марківська (голова Краснощокін). Першими головами комнезамів села стали учасники громадянської війни комуніст С. Т. Булименко і Р. М. Денисенко. Комнезами створили громадський фонд землі, який спільно орали, засівали, а зібраний врожай засипали в громадські комори.
Під керівництвом партійної організації силами комсомолу та інтелігенції в Марківці було добре налагоджено антирелігійну роботу. Про дійовість цієї роботи
і зростання свідомості населення свідчить той факт, що саме на вимогу жителів у селі були закриті церкви.
Корінні зміни в житті села сталися в роки першої п'ятирічки. У грудні 1929 року почалася масова колективізація селянських господарств. Головою першого колгоспу «Комунар» селяни обрали свого односельчанина, учасника повстання на броненосці «Потьомкін», комуніста з 1917 року С. Г. Ульченка, а колгоспу ім. Будьонного - двадцятип'ятитисячника Ф. Полякова. До весни 1930 року виникли колгоспи «Перше Травня», «Червоний Перекоп», ім. Петровського, ім. Ворошилова, «П'ятирічка», ім. Енгельсa.
Колективізація в Марківці відбувалася в обстановці гострої класової боротьби. Куркулі намагалися будь-що спинити процес соціалістичних перетворень на селі. Вони вбивали активістів, отруювали худобу, гноїли хліб, підпалювали колгоспні будівлі. Одного разу вночі куркулі жорстоко побили активіста П. М. Мишуру.
Восени 1930 року колективізація в Марківці була завершена. Селяни об'єдналися в дев'ять колективних господарств. У господарському та організаційному зміцненні колгоспів значну роль відіграла організована в 1931 році машинно-тракторна станція2 та політвідділ при ній.
У довоєнні п'ятирічки в селі став до ладу ряд промислових підприємств. У 1935 році почали працювати олійниця, промкомбінат, кілька побутових майстерень.
Важливим результатом соціалістичних перетворень у Марківці за роки Радянської влади були розвиток охорони здоров'я і народної освіти. Ще з 1923 року почала діяти лікарня на 15 ліжок. Згодом її було розширено до 25 ліжок. Головним лікарем тут працював хірург М. А. Халимський, нині професор Хабаровського медичного інституту. і
Значних успіхів було досягнуто і в галузі освіти. У 1926 і 1935 роках стали до ладу семирічні школи. Напередодні війни в Марківці діяли середня, дві семирічні і чотири початкові школи.
Постійними супутниками трудівників села стали книга і газета. При клубах і школах діяли бібліотеки. Відкрито районну бібліотеку. Жителі Марківки передплачували багато центральних, республіканських та місцевих газет і серед них газету «Більшовицький штурм» (з 1937 року - «Прапор
Дивиться також інші населені пункти району: