Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
квіти - знак вічної вдячності за їхні подвиги в ім'я Радянської Батьківщини. В місті одну з вулиць і лікарню названо ім'ям Олександра Титова, члена Лисичанського підпільного комітету більшовицької партії, який віддав життя в ім'я перемоги революції.
Господарським і культурним життям міста керує міська Рада, до складу якої обрано 350 кращих трудівників. Серед них 314 робітників, з них 144 жінки. Багато депутатів користуються у виборців великим авторитетом і повагою. Третій раз підряд довірили вони депутатські мандати інженерові центральної лабораторії содового заводу М. Ф. Зоз, а бригадира бригади прохідників Я. М. Москаленка п'ятий раз підряд обирають до міської Ради депутатів трудящих. За свою невтомну працю він удостоєний ордена Леніна, звання «Почесний шахтар УРСР» та знака «Шахтарська слава». При виконкомі міської Ради створені постійні комісії, в яких сотні трудівників проходять велику школу самоврядування. Вони вирішують ряд справ самостійно, виступають ініціаторами багатьох починань. Депутати також регулярно звітують перед виборцями, доповідають їм про роботу Ради і одержують від них накази. Так, під час виборів до Лисичанської міської Ради у 1965 році виборці дали своїм обранцям 135 наказів. На протязі двох років майже всі пропозиції виборців були реалізовані і втілені у життя.
Радянський лад виховав людину з високими духовними потребами, великим колом громадських інтересів. Сфера громадської активності трудящих міста з року в рік все більше зростає. Тисячі з них у вільний від роботи час добровільно беруть активну участь у діяльності міської Ради та громадських організацій. Майже 450 чол. є активістами 13 постійних комісій міської Ради. 957 інженерів, вчителів, лікарів, партійних, радянських, комсомольських та профспілкових працівників, передових виробничників є членами міської організації товариства «Знання». На підприємствах працюють 35 громадських бюро техніко-економічного аналізу, в роботі яких беруть участь 363 інженерно-технічних працівники, раціоналізатори і передові робітники. Члени бюро проводять широку пропаганду досягнень науки і обмін виробничо-технічним досвідом, розробляють заходи, спрямовані на дальший технічний прогрес. На склозаводах і в тресті «Лисичанськхімнафтобуд» організовано громадські конструкторські бюро, а на шахті «Чорноморка» - раду новаторів та раціоналізаторів.
Багато інженерно-технічних працівників є активними членами науково-технічних товариств - гірничого, хімічного ім. Менделєєва та інших.
Раціоналізатори об'єднані у творчі групи Всесоюзного товариства раціоналізаторів та винахідників. Тільки на вугільних підприємствах членами 16 творчих груп є 2164 чол. На содовому заводі ім. В. І. Леніна, склозаводі працюють самодіяльні кіностудії. Аматори-содовики створили короткометражні кінофільми «За велику хімію», «Наше місто», «Туристи нашого заводу у Чехословаччині» та інші.
В 1964 році з ініціативи гірничого інженера пенсіонера Г. М. Копейко створено міський краєзнавчий музей на громадських засадах. В ньому зібрано більш як 3 тис. експонатів, іцо розповідають про історичне минуле міста та його підприємств, боротьбу трудящих проти експлуататорів, встановлення Радянської влади у Лисичанську, соціалістичні перетворення. При музеї діє рада, членами якої є ветерани громадянської та Великої Вітчизняної воєн, ветерани праці, вчителі.
Найстаріше місто Донбасу Лисичанськ дало країні немало видатних державних діячів, спеціалістів, вчених, діячів культури, якими пишаються лисичанці. В колишньому селі Верхньому, у сім'ї залізничника в лютому 1881 року народився і до 1891 року проживав К. Є. Ворошилов - один з найстаріших діячів Комуністичної партії, член Президії Верховної Ради СРСР. У Верхньому провів свої дитячі та юнацькі роки український радянський поет В. М. Сосюра.
Колишній апаратник содового заводу С. В. Кафтанов - нині доктор хімічних наук, ректор Московського хіміко-технологічного інституту ім. Д. І. Менделєєва. Київський політехнічний інститут очолює професор О. С. Плигунов - колишній робітник содового заводу. Син потомственого лисичанського шахтаря І. П. Іво- нін - гірничий інженер, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Державної премії. Відомим вченим-гірником,
Лисичанськ
Сторінка 14 з 15
Трудящі міста свято шанують і бережуть пам'ять про борців за Радянську владу і тих, хто загинув у борні проти німецько-фашистських загарбників. На братських могилах ніколи не в'янутьквіти - знак вічної вдячності за їхні подвиги в ім'я Радянської Батьківщини. В місті одну з вулиць і лікарню названо ім'ям Олександра Титова, члена Лисичанського підпільного комітету більшовицької партії, який віддав життя в ім'я перемоги революції.
Господарським і культурним життям міста керує міська Рада, до складу якої обрано 350 кращих трудівників. Серед них 314 робітників, з них 144 жінки. Багато депутатів користуються у виборців великим авторитетом і повагою. Третій раз підряд довірили вони депутатські мандати інженерові центральної лабораторії содового заводу М. Ф. Зоз, а бригадира бригади прохідників Я. М. Москаленка п'ятий раз підряд обирають до міської Ради депутатів трудящих. За свою невтомну працю він удостоєний ордена Леніна, звання «Почесний шахтар УРСР» та знака «Шахтарська слава». При виконкомі міської Ради створені постійні комісії, в яких сотні трудівників проходять велику школу самоврядування. Вони вирішують ряд справ самостійно, виступають ініціаторами багатьох починань. Депутати також регулярно звітують перед виборцями, доповідають їм про роботу Ради і одержують від них накази. Так, під час виборів до Лисичанської міської Ради у 1965 році виборці дали своїм обранцям 135 наказів. На протязі двох років майже всі пропозиції виборців були реалізовані і втілені у життя.
Радянський лад виховав людину з високими духовними потребами, великим колом громадських інтересів. Сфера громадської активності трудящих міста з року в рік все більше зростає. Тисячі з них у вільний від роботи час добровільно беруть активну участь у діяльності міської Ради та громадських організацій. Майже 450 чол. є активістами 13 постійних комісій міської Ради. 957 інженерів, вчителів, лікарів, партійних, радянських, комсомольських та профспілкових працівників, передових виробничників є членами міської організації товариства «Знання». На підприємствах працюють 35 громадських бюро техніко-економічного аналізу, в роботі яких беруть участь 363 інженерно-технічних працівники, раціоналізатори і передові робітники. Члени бюро проводять широку пропаганду досягнень науки і обмін виробничо-технічним досвідом, розробляють заходи, спрямовані на дальший технічний прогрес. На склозаводах і в тресті «Лисичанськхімнафтобуд» організовано громадські конструкторські бюро, а на шахті «Чорноморка» - раду новаторів та раціоналізаторів.
Багато інженерно-технічних працівників є активними членами науково-технічних товариств - гірничого, хімічного ім. Менделєєва та інших.
Раціоналізатори об'єднані у творчі групи Всесоюзного товариства раціоналізаторів та винахідників. Тільки на вугільних підприємствах членами 16 творчих груп є 2164 чол. На содовому заводі ім. В. І. Леніна, склозаводі працюють самодіяльні кіностудії. Аматори-содовики створили короткометражні кінофільми «За велику хімію», «Наше місто», «Туристи нашого заводу у Чехословаччині» та інші.
В 1964 році з ініціативи гірничого інженера пенсіонера Г. М. Копейко створено міський краєзнавчий музей на громадських засадах. В ньому зібрано більш як 3 тис. експонатів, іцо розповідають про історичне минуле міста та його підприємств, боротьбу трудящих проти експлуататорів, встановлення Радянської влади у Лисичанську, соціалістичні перетворення. При музеї діє рада, членами якої є ветерани громадянської та Великої Вітчизняної воєн, ветерани праці, вчителі.
Найстаріше місто Донбасу Лисичанськ дало країні немало видатних державних діячів, спеціалістів, вчених, діячів культури, якими пишаються лисичанці. В колишньому селі Верхньому, у сім'ї залізничника в лютому 1881 року народився і до 1891 року проживав К. Є. Ворошилов - один з найстаріших діячів Комуністичної партії, член Президії Верховної Ради СРСР. У Верхньому провів свої дитячі та юнацькі роки український радянський поет В. М. Сосюра.
Колишній апаратник содового заводу С. В. Кафтанов - нині доктор хімічних наук, ректор Московського хіміко-технологічного інституту ім. Д. І. Менделєєва. Київський політехнічний інститут очолює професор О. С. Плигунов - колишній робітник содового заводу. Син потомственого лисичанського шахтаря І. П. Іво- нін - гірничий інженер, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Державної премії. Відомим вченим-гірником,
Дивиться також інші населені пункти району:
- Троїцьке
- Привілля
- Новодружеськ
- Мирна Долина
- Малорязанцеве
- Комишуваха
- Калинове
- Врубівка
- Вовчоярівка
- Березівське
- Білогорівка
- Борівське