Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Антрацит

Сторінка 11 з 13
Соціалістичної Праці - О. М. Сиднкова, Й. Ф. Адрахввський, В. І. Щебетовський, М. В. Морозов, А. М. Герасимчук. 112 гірників міста удостоєні знака «Шахтарська слава», 47 мають звання почесного шахтаря, 4 - звання заслуженого шахтаря У РСР.

Не відстають від гірників і трудівники залізничного транспорту та під'їздних колій промислових підприємств. Колектив станції Антрацит - ініціатор багатьох прогресивних починань. Спільно з працівниками вантажно-транспортного управління тресту залізничники розробили і впровадили в практику план ритмічного обслуговування під'їздних колій, який став зразком для інших підприємств. У 1957 році вони вперше в Донбасі здійснили потоковий метод завантаження і заадресовки маршрутів. У лютому 1959 року ці два колективи застосували єдину знижену норму обороту вагонів. Маршрути почали вантажитися потоком, з паралельною заадресовкою вагонів. Вантажні механізми - бульдозери, екскаватори, механічні лопати, які раніш належали двом відомствам, тепер стали зосереджуватись в одному місці і при потребі можуть швидко застосовуватись на будь-якій шахті.
Досвід роботи цих колективів був розглянутий і схвалений на Всесоюзній нараді працівників залізничного транспорту, що відбулася в травні 1962 року. Колективу станції першому в місті було присвоєно звання підприємства комуністичної праці. Начальника станції С. Т. Дегтярьова за вмілу організацію роботи нагороджено орденом Леніна.
У високомеханізоване підприємство перетворився Антрацитівський рудоремонтний завод. Він ремонтує вугільні комбайни «Донбас», «Гірник», ЛГД, «Кіровець»,
врубові і породонавантажувальні машини, компресори, випускає арочне металеве кріплення, вуглесоси, стрічкові конвейєри та інше шахтне устаткування.
З новим піднесенням творчих сил вступили трудящі Антрацита в п'ятирічку 1965-1970 рр. Високими виробничими перемогами був відзначений кожний день трудової вахти, присвяченої XXIII з'їзду КПРС. У день відкриття з'їзду шахтарі міста рапортували Батьківщині про видачу на-гора додатково понад план 122 тис. тонн антрациту.
В економічному розвитку Антрацита провідне місце належить вугільній промисловості. В новій п'ятирічці їй надається особливого значення. Уже в недалекому майбутньому буде збудована велика шахта № 1-2 «Нагольчанська». На її території здійматиметься стометрова башта головного підйому. Вона буде обладнана потужними машинами і даватиме щодоби 10 тис. тонн палива. Крім неї планується будівництво ще двох великих шахт.
У місті з'явиться багато житлових будинків, автовокзал, будинок техніки, готель, нові корпуси лікарень, шкіл. Навколо міста завершиться посадка зеленої зони площею понад 500 гектарів. Над перетворенням в життя цих величних накреслень наполегливо трудиться все населення міста.
Розгорнувши соціалістичне змагання за дострокове виконання п'ятирічного плану, гірники тресту «Антрацит» в І кварталі 1966 року завоювали перехідний Червоний прапор Міністерства вугільної промисловості СРСР і ЦК профспілки працівників вугільної промисловості.
Радісного подією для трудящих усього міста було нагородження в травні
1966 року тресту «Антрацит» орденом Трудового Червоного Прапора за успіхи в розвитку вугільної промисловості. Великій групі гірників вручені ордени і медалі. Керуючому трестом «Антрацит» М. В. Морозову і прохіднику шахти № 3 «Садово-Хрустальна» А. М. Герасимчуку присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
За післявоєнні роки велика робота проведена по впорядкуванню шахтарського міста. Там, де ще недавно були пустирі, виросли цілі квартали багатоповерхових будинків. Про бурхливий розвиток Антрацита свідчить те, що тільки з 1960 по
1967 рр. житловий фонд міста збільшився в 2,8 раза. Близько третини міського населення за ці роки вселилися в нові впорядковані квартири.
Значно поліпшився благоустрій міста. Якщо до війни довжина водопроводу дорівнювала лише 19 км, то в 1967 році вона досягла 300 км. Тільки за семирічку тут забруковано і заасфальтовано понад 300 тис. кв. метрів вулиць і 21 тис. кв. метрів тротуарів.
Успішно розвивається громадський транспорт. Про зростання пасажирських перевезень місцевим автопарком говорять такі цифри: в 1967 році