Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Антрацит

Сторінка 12 з 13
автобусами і легковими машинами щодня обслуговувалось 33 тис. пасажирів - у 10 разів більше, ніж у 1957 році.
Багато попрацювали антрацитівці над озелененням свого міста. З'явилися нові парки, сквери, вулиці прикрасилися кленами і сріблястими тополями, червоними і білими гладіолусами, вогненними каннами, різнокольоровими жоржинами.

Рік у рік зростає життєвий і культурний рівень жителів Антрацита. Про це свідчить неухильне збільшення бюджетних асигнувань на соціально-культурні заходи. Виплати по пенсіях в 1966 році становили 6 656 тис. крб.- більш як уп'ятеро порівняно з 1950 роком.
Роздрібний товарооборот торговельних підприємств міста за семиріччя зріс майже вдвоє. За 1958-1967 рр. трудящі Антрацита придбали близько 13,5 тис. телевізорів, 650 піаніно, 1300 автомашин, З0 тис. радіоприймачів.
До послуг трудящих міста діє розгалужена сітка медичних установ - 5 добре обладнаних лікарень, 18 пунктів охорони здоров'я. У 1967 році в Антрациті працювало 124 лікарі і 720 чоловік середнього медичного персоналу, в той час як до Жовтневої революції на всю округу був один лікар і один фельдшер.
Заслуженою повагою в місті користуються лікарі І. Є. Корнєв, К. І. Третьяк, А. В. Хайдукова, медпрацівники А. Р. Цехмістренко, В. Є. Сорокіна та інші. Ровесник Великого Жовтня І. Є. Корнєв не одному воїну врятував життя на фронтах Вітчизняної війни. В Антрациті він працює понад 20 років. За сумлінну працю в 1966 році Радянський уряд нагородив його орденом Трудового Червоного Прапора.
Щороку кілька тисяч дітей відпочивають у піонерських таборах. За період 1958-1966 рр. у різних санаторіях країни побувало понад 8 тис. робітників, службовців та членів їхніх сімей. За цей час майже 16 тис. чол. провели свою відпустку в будинках відпочинку.
Щоб добре відпочити, антрацитівцям не обов'язково їхати десь далеко. Околиці їхнього міста багаті мальовничими місцями, які російський письменник А. П. Чехов, що відвідав ці краї навесні 1887 року, в одному з листів до видавця журналу «Осколки» М. О. Лейкіна із захопленням називав «Донською Швейцарією». Тисячі трудящих вихідні і святкові дні проводять за містом на лоні природи.
Масового характеру набрав у місті спорт. Тут налічується 59 спортивних колективів, які охоплюють понад 25 тис. чол. Крім центрального стадіону «Авангард», в розпорядженні місцевих спортсменів - 53 баскетбольні, 33 комплексні, 108 волейбольних та 40 футбольних спортивних майданчиків. На ставку працює станція човнів, обладнана всім необхідним для водного спорту. В околицях міста є туристська база, будинок мисливців і рибалок, спортивний табір. На підприємствах і в школах міста обладнано 18 спортивних залів. На честь 50-річчя Великого Жовтня антрацитівці побудували чудовий спортивний палац.
Великий потяг трудящих міста до знань. На Антрацитівському рудоремонтному заводі, наприклад, половина робітників вчиться. У 9 вечірніх школах робітничої
молоді в 1967 році без відриву від виробництва навчалося близько 2500 чоловік - шахтарі, будівельники, залізничники.
У 34 загальноосвітніх середніх, восьмирічних і початкових школах у 1967 році навчалося понад 18 тис. учнів. Навчальну і виховну роботу проводять у школах близько 800 учителів. Тут працюють такі майстри педагогічної справи як О. Н. Мохов, Г. Ф. Третьяченко, Л. Я. Миргородська, Л. М. Фоменко, К. П. Євтєєва, О. Я. Молотова, М. Т. Кременчук та інші. Здібним організатором виявив себе директор школи № 9 О. Н. Мохов. За його ініціативою вчителі й учні виростили прекрасний шкільний сад, спорудили ставок і розвели в ньому рибу, зразково обладнали майстерні. Невтомного організатора шкільної освіти нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Вчителі інших міських шкіл відзначені: К. П. Євтєєва - орденом «Знак Пошани», Л. Я. Миргородська - медаллю «За трудову доблесть».
Зростаюча промисловість міста потребує все більше кваліфікованих спеціалістів. І вони готуються тут же на місці. Загін командирів вугільного виробництва щороку поповнюють випускники Антрацитівського гірничого технікуму, де в 1967 році навчалося 910 чоловік. До послуг учнівської молоді великі світлі аудиторії, добре обладнані лабораторії. Понад 10 тис.