Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У літній сезон понад 2,5 тис. робітників і службовців щомісяця відпочивають на 17 туристських базах міста. Вони також розташовані в мальовничих місцях по берегах річок Сіверського Дінця, Борової, Айдару, Осколу.
На річці Боровій, крім того, створено чудовий піонерський табір «Лісова казка». В ньому проводять літні канікули діти будівельників. Недалеко від робітничого селища Щедрищевого розкинувся піонерський табір ім. Ю. Гагаріна для дітей хіміків. Щороку в таборах відпочиває понад 2,7 тис. дітей.
Однією з особливостей Сєвєродонецька є те, що в ньому живе переважно молодь. Середній вік його жителів - 27 років. Тому не дивно, що тут дуже розвинуті фізична культура і спорт.
У 1962 році сєверодончани виступили ініціаторами масового розвитку спорту серед городян різного віку. Тоді ж було створено міську раду розвитку фізкультури і спорту, яка взяла під свій контроль будівництво найпростіших спортивних споруд у житлових кварталах, мікрорайонах, парках, скверах, в учбових закладах, на підприємствах і стала активним пропагандистом спорту серед населення. Очолював раду палкий прихильник спорту Герой Соціалістичної Праці П. П. Новиков.
За два роки спортивні майданчики було побудовано всюди. На кінець 1965 року їх налічувалось 475. Будівництво найпростіших спортивних споруд провадилося силами населення.
Десятки тисяч трудящих після робочого дня виходили на суботники. Тепер у місті кожний другий житель займається спортом. Ініціатива, що народилася у Сєвєродонецьку, підхоплена багатьма містами країни. Невипадково тут у вересні 1965 року проходила Всесоюзна нарада по розвитку масового спорту.
У місті поширено понад 30 видів спорту. Найбільш масовим є теніс. Ним займаються на 24 тенісних майданчиках і школярі, і робітники, і службовці, і пенсіонери. Зимові тенісні корти - гордість Сєвєродонецька. Проектувались вони також на громадських засадах. Авторами проекту є головний інженер комбінату «Луганськхімбуд», заслужений будівельник Української РСР В. А. Медер та інженер В. С. Ку- пріянов. На цих кортах не раз проводились змагання на першість Радянського Союзу з теніса. У місті працюють 4 дитячі спортивні школи.
Місцева футбольна команда «Хімік» змагається за першість країни серед команд класу «А».
Тисячі спортсменів після роботи грають на 70 баскетбольних і 143 волейбольних майданчиках. Захоплюються сєверодончани і важкою атлетикою, боротьбою, боксом, настільним тенісом, бадмінтоном, шахами, туризмом та іншими видами спорту.
Любителі альпінізму мають свій клуб «Едельвейс». Ентузіасти підводного плавання теж об'єднані в клуб. Свої тренування вони проводять на озерах, річках, а також виїжджають на Чорне море. В місті є чудовий плавальний басейн, в якому цілий рік займаються плавці різного віку. Взимку, коли футбольні поля перетворюються на катки, більше половини сєверодончан стають на ковзани. В 1966 році у Сєвєродонецьку кожен 20-й житель мав спортивний
розряд, а на кожні 60 чоловік припадав один громадський інструктор.
За великі успіхи у будівництві спортивних споруд, масовість фізкультури і спорту Сєвєродонецькі фізкультурники в 1964 році були нагороджені грамотами Президії Верховної Ради УРСР і Центральної ради Спілки спортивних товариств і організацій СРСР. В 1965 році комітет ради ВДНГ присвоїв Сєвєродонецьку звання першого спортивного міста країни.
Міська громадська рада по фізкультурі і спорту була нагороджена дипломом першого ступеня, а її активісти одержали медалі ВДНГ.
З кожним роком в Сєвєродонецьку розширюється система народної освіти. В 1967 році в місті було 17 загальноосвітніх шкіл: дві початкові, вісім восьмирічних, шість середніх і школа-інтернат. В них навчалося 12,8 тис. чоловік.
Всі школи мають умови для навчально-виховної роботи: світлі класи, лабораторії, майстерні, спортивні зали і пришкільні майданчики. Під час
Северодонецьк
Сторінка 11 з 14
До послуг сєверодончан - Кремінський будинок відпочинку, розташований за 35 км від міста, в заповідному лісі, найкрасивішому місці Донбасу. В будинок відпочинку не обов'язково їхати з двотижневою путівкою. Сотні сєверодончан проводять у ньому свій вихідний день по одноденній путівці.У літній сезон понад 2,5 тис. робітників і службовців щомісяця відпочивають на 17 туристських базах міста. Вони також розташовані в мальовничих місцях по берегах річок Сіверського Дінця, Борової, Айдару, Осколу.
На річці Боровій, крім того, створено чудовий піонерський табір «Лісова казка». В ньому проводять літні канікули діти будівельників. Недалеко від робітничого селища Щедрищевого розкинувся піонерський табір ім. Ю. Гагаріна для дітей хіміків. Щороку в таборах відпочиває понад 2,7 тис. дітей.
Однією з особливостей Сєвєродонецька є те, що в ньому живе переважно молодь. Середній вік його жителів - 27 років. Тому не дивно, що тут дуже розвинуті фізична культура і спорт.
У 1962 році сєверодончани виступили ініціаторами масового розвитку спорту серед городян різного віку. Тоді ж було створено міську раду розвитку фізкультури і спорту, яка взяла під свій контроль будівництво найпростіших спортивних споруд у житлових кварталах, мікрорайонах, парках, скверах, в учбових закладах, на підприємствах і стала активним пропагандистом спорту серед населення. Очолював раду палкий прихильник спорту Герой Соціалістичної Праці П. П. Новиков.
За два роки спортивні майданчики було побудовано всюди. На кінець 1965 року їх налічувалось 475. Будівництво найпростіших спортивних споруд провадилося силами населення.
Десятки тисяч трудящих після робочого дня виходили на суботники. Тепер у місті кожний другий житель займається спортом. Ініціатива, що народилася у Сєвєродонецьку, підхоплена багатьма містами країни. Невипадково тут у вересні 1965 року проходила Всесоюзна нарада по розвитку масового спорту.
У місті поширено понад 30 видів спорту. Найбільш масовим є теніс. Ним займаються на 24 тенісних майданчиках і школярі, і робітники, і службовці, і пенсіонери. Зимові тенісні корти - гордість Сєвєродонецька. Проектувались вони також на громадських засадах. Авторами проекту є головний інженер комбінату «Луганськхімбуд», заслужений будівельник Української РСР В. А. Медер та інженер В. С. Ку- пріянов. На цих кортах не раз проводились змагання на першість Радянського Союзу з теніса. У місті працюють 4 дитячі спортивні школи.
Місцева футбольна команда «Хімік» змагається за першість країни серед команд класу «А».
Тисячі спортсменів після роботи грають на 70 баскетбольних і 143 волейбольних майданчиках. Захоплюються сєверодончани і важкою атлетикою, боротьбою, боксом, настільним тенісом, бадмінтоном, шахами, туризмом та іншими видами спорту.
Любителі альпінізму мають свій клуб «Едельвейс». Ентузіасти підводного плавання теж об'єднані в клуб. Свої тренування вони проводять на озерах, річках, а також виїжджають на Чорне море. В місті є чудовий плавальний басейн, в якому цілий рік займаються плавці різного віку. Взимку, коли футбольні поля перетворюються на катки, більше половини сєверодончан стають на ковзани. В 1966 році у Сєвєродонецьку кожен 20-й житель мав спортивний
розряд, а на кожні 60 чоловік припадав один громадський інструктор.
За великі успіхи у будівництві спортивних споруд, масовість фізкультури і спорту Сєвєродонецькі фізкультурники в 1964 році були нагороджені грамотами Президії Верховної Ради УРСР і Центральної ради Спілки спортивних товариств і організацій СРСР. В 1965 році комітет ради ВДНГ присвоїв Сєвєродонецьку звання першого спортивного міста країни.
Міська громадська рада по фізкультурі і спорту була нагороджена дипломом першого ступеня, а її активісти одержали медалі ВДНГ.
З кожним роком в Сєвєродонецьку розширюється система народної освіти. В 1967 році в місті було 17 загальноосвітніх шкіл: дві початкові, вісім восьмирічних, шість середніх і школа-інтернат. В них навчалося 12,8 тис. чоловік.
Всі школи мають умови для навчально-виховної роботи: світлі класи, лабораторії, майстерні, спортивні зали і пришкільні майданчики. Під час