Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Орденоносне підприємство успішно завершило семирічний план, видавши додатково тисячі тонн барвників. Загальний обсяг продукції збільшився за семиріччя на 95 проц. Якість 19 видів барвників досягла рівня світових стандартів. Комбінат одержав 47,5 млн. крб. прибутку.
Великий розмах будівництва вимагав створення в Рубіжному великої будівельної організації, тому в травні 1960 року було організовано трест «Рубіжанськхімбуд». За роки семирічки трест здійснював значне промислове, житлове і соціально-культурне будівництво. Спорудження нових виробничих об'єктів на Рубіжанському хімічному комбінаті в 1964 році оголошено республіканською комсомольською будовою. Прикладом для всіх будівельників міста стали 33 ударні молодіжні бригади. Робітники тресту брали активну участь у русі за комуністичну працю, у змаганні за економію «луганської години», у боротьбі за звання бригад відмінної якості. Завдяки цьому семирічний план рубіжанські будівельники виконали достроково - 12 листопада 1965 року. За самовід
дану працю велику групу робітників тресту «Рубіжанськхімбуд» нагороджено орденами і медалями, в т. ч. ордена Леніна удостоєні бригадир мулярів А. Г. Григоренко та бригадир штукатурів Г. Т. Володченко.
Значних успіхів досягли й робітники Рубіжанського силікатного заводу. Випуск цегли на підприємстві збільшився з 120 млн. штук у 1959 році до 160,4 млн. штук у 1965 році.
В роки семирічки зростало і впорядковувалося місто хіміків. З 1958 по 1965 рік побудовано 202,4 тис. кв. метрів житла (в т. ч. 38,8 тис. кв. метрів індивідуальним сектором), тобто стільки, скільки було споруджено за всі попередні роки Радянської влади. Житловий фонд Рубіжного в 1966 році становив 424,3 тис. кв. метрів. Довжина вулиць - 58 км. За семиріччя в районі площі Перемоги виник новий центр міста. Великий житловий масив виріс у північно-східній частині Рубіжного, де побудовано 9 житлових кварталів. Кожен із них - це своєрідний мікрорайон, у якому, крім житлових будинків, є магазини, дитячі садки і ясла, бібліотеки, філія зв'язку, ощадкаса, їдальня. В центрі кварталів розміщені сквери, спортивні майданчики і майданчики для ігор. У розрахунку на одного мешканця житлова площа в Рубіжному збільшилася за семирічку вдвічі.
Рубіжне не випадково називають містом-садом. З весни до осені шумлять тут тінисті алеї і фруктові сади. В 1962-1965 рр. закладено 3 нові сквери, впорядковано пляжі на озері Пісочне.
У 1959 році в місто підведено природний г&з для промислових і побутових потреб. За семирічку прокладено понад 50 км газопроводу. Велику роботу по благоустрою міста провадить постійно діюча комісія комунального господарства Рубіжанської міськради. Регулярно організовуються масові недільники і місячники по впорядкуванню і озелененню міста, в яких беруть участь тисячі жителів.
Неухильно підвищувався і добробут трудівників міста. Набагато зросла заробітна плата хіміків. Майже в 2 рази збільшилась за цей час сума пенсій, що виплачуються рубіжанцям, а середній розмір пенсії зріс на 23 проценти. Вдвічі збільшився за семирічку товарооборот рубіжанських магазинів, що теж свідчить про підвищення добробуту трудящих. Наприкінці семиріччя в особистій власності рубіжанців було 520 легкових автомашин, 1210 мотоциклів і 12 тис. телевізорів. У 1967 році населенню продано товарів на 170 тис. крб. більше, ніж у 1965 році (в т. ч. 115 мотоциклів, 1170 телевізорів, 1270 радіоприймачів, 660 холодильників, 1330 пральних машин).
Сума вкладів в ощадних касах міста зросла з 1667 тис. крб. у 1959 році до 5533 тис. крб. у 1967 році.
Для поліпшення побутових умов трудящих створена широка мережа підприємств торгівлі і громадського харчування. Лише в роки семирічки відкрито 20 нових магазинів і 22 їдальні, збудовано приміщення колгоспного ринку, створено побутовий комбінат, який об'єднує швейні і взуттєві майстерні, перукарні, фотоательє, телеательє, майстерні по ремонту одягу та інші. Якщо в 1958 році сума вартості побутових послуг на душу населення становила 4 крб. 16 коп., то в 1966 році вона зросла до 10 крб. 35 копійок.
Рубіжне
Сторінка 11 з 13
Радянського Союзу. Зокрема, ордена Леніна удостоєні старші апаратники А. О. Обоянський, П. А. Ткаченко, С. І. Трихліб, директор хімкомбінату О. М. Кузнецов, бригадир слюсарів М. С. Забірко, інженери Н. С. Грінкевич, О. О. Павлюков і А. А. Пугач. Великий розмах будівництва вимагав створення в Рубіжному великої будівельної організації, тому в травні 1960 року було організовано трест «Рубіжанськхімбуд». За роки семирічки трест здійснював значне промислове, житлове і соціально-культурне будівництво. Спорудження нових виробничих об'єктів на Рубіжанському хімічному комбінаті в 1964 році оголошено республіканською комсомольською будовою. Прикладом для всіх будівельників міста стали 33 ударні молодіжні бригади. Робітники тресту брали активну участь у русі за комуністичну працю, у змаганні за економію «луганської години», у боротьбі за звання бригад відмінної якості. Завдяки цьому семирічний план рубіжанські будівельники виконали достроково - 12 листопада 1965 року. За самовід
дану працю велику групу робітників тресту «Рубіжанськхімбуд» нагороджено орденами і медалями, в т. ч. ордена Леніна удостоєні бригадир мулярів А. Г. Григоренко та бригадир штукатурів Г. Т. Володченко.
Значних успіхів досягли й робітники Рубіжанського силікатного заводу. Випуск цегли на підприємстві збільшився з 120 млн. штук у 1959 році до 160,4 млн. штук у 1965 році.
В роки семирічки зростало і впорядковувалося місто хіміків. З 1958 по 1965 рік побудовано 202,4 тис. кв. метрів житла (в т. ч. 38,8 тис. кв. метрів індивідуальним сектором), тобто стільки, скільки було споруджено за всі попередні роки Радянської влади. Житловий фонд Рубіжного в 1966 році становив 424,3 тис. кв. метрів. Довжина вулиць - 58 км. За семиріччя в районі площі Перемоги виник новий центр міста. Великий житловий масив виріс у північно-східній частині Рубіжного, де побудовано 9 житлових кварталів. Кожен із них - це своєрідний мікрорайон, у якому, крім житлових будинків, є магазини, дитячі садки і ясла, бібліотеки, філія зв'язку, ощадкаса, їдальня. В центрі кварталів розміщені сквери, спортивні майданчики і майданчики для ігор. У розрахунку на одного мешканця житлова площа в Рубіжному збільшилася за семирічку вдвічі.
Рубіжне не випадково називають містом-садом. З весни до осені шумлять тут тінисті алеї і фруктові сади. В 1962-1965 рр. закладено 3 нові сквери, впорядковано пляжі на озері Пісочне.
У 1959 році в місто підведено природний г&з для промислових і побутових потреб. За семирічку прокладено понад 50 км газопроводу. Велику роботу по благоустрою міста провадить постійно діюча комісія комунального господарства Рубіжанської міськради. Регулярно організовуються масові недільники і місячники по впорядкуванню і озелененню міста, в яких беруть участь тисячі жителів.
Неухильно підвищувався і добробут трудівників міста. Набагато зросла заробітна плата хіміків. Майже в 2 рази збільшилась за цей час сума пенсій, що виплачуються рубіжанцям, а середній розмір пенсії зріс на 23 проценти. Вдвічі збільшився за семирічку товарооборот рубіжанських магазинів, що теж свідчить про підвищення добробуту трудящих. Наприкінці семиріччя в особистій власності рубіжанців було 520 легкових автомашин, 1210 мотоциклів і 12 тис. телевізорів. У 1967 році населенню продано товарів на 170 тис. крб. більше, ніж у 1965 році (в т. ч. 115 мотоциклів, 1170 телевізорів, 1270 радіоприймачів, 660 холодильників, 1330 пральних машин).
Сума вкладів в ощадних касах міста зросла з 1667 тис. крб. у 1959 році до 5533 тис. крб. у 1967 році.
Для поліпшення побутових умов трудящих створена широка мережа підприємств торгівлі і громадського харчування. Лише в роки семирічки відкрито 20 нових магазинів і 22 їдальні, збудовано приміщення колгоспного ринку, створено побутовий комбінат, який об'єднує швейні і взуттєві майстерні, перукарні, фотоательє, телеательє, майстерні по ремонту одягу та інші. Якщо в 1958 році сума вартості побутових послуг на душу населення становила 4 крб. 16 коп., то в 1966 році вона зросла до 10 крб. 35 копійок.