Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Високого звання Героя Радянського Союзу удостоєні також вихованці партійної і комсомольської організацій Ровеньок підполковник С. І. Титаренко, майори М. М. Покачалов, А. А. Мален, П. В. Бєліков, старший лейтенант В. Є. Ярцев.
На ознаменування річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників вибійник шахти № 28 «Венгерівка» Л. Т. Голоколосов виконав змінне завдання на 3500 проц.4. 16 вересня 1945 року обласна газета «Ворошиловградская правда» повідомила про те, що вибійник шахти ім. М. Щорса Михайлівського шахто
управління Є. Є. Петченко цілий тиждень виробляв по 5-6 норм за зміну. В 1947 році Є. Є. Петченкові було присвоєно звання почесного шахтаря, а через рік - Героя Соціалістичної Праці. Протягом двох років він виконав вісім річних норм.
Серед передових шахтарів був і врубмашиніст шахти № 3 ім. Ф. Е. Дзержинського Іван Пилипович Ізотов. Його, представника шахтарської гвардії, трудящі Ровеньківського виборчого округу в 1946 році обрали депутатом Верховної Ради СРСР.
Вступаючи в післявоєнну п'ятирічку, творчо підходили до розв'язання поставлених перед ними завдань ровеньківські шахтарі. Гірники-новатори Є. Є. Петченко з Михайлівського шахтоуправління і А. Я. Сасунов шахти № 28 «Венгерівка» внесли чималий вклад в удосконалення організації праці у вибої. В результаті цього бригадир прохідників А. Я. Сасунов почав проходити з своєю бригадою за місяць 65-90 погінних метрів штреку при плановому завданні 30 погонних метрів.
Починання новаторів Є. Петченка і А. Сасунова швидко поширилося по всіх шахтах Донбасу.
Велику роль в удосконаленні форм організації праці відіграла постанова Ради Міністрів СРСР від 12 липня 1950 року «Про підвищення продуктивності праці, поліпшення організації виробництва і зміцнення технічного керівництва на шахтах Донбасу». Уряд запропонував вести роботи в лавах за графіком - один цикл на добу. Запроваджувалися змінні комплексні бригади.
Переведення лав на циклічну роботу дало добрі результати. Наприклад, 13-а лава шахти № 54 в серпні 1952 року за 31 день виконала 31 цикл. З лави завдовжки 78 метрів щодоби виймали 245-250 тонн вугілля замість 180-200 тонн. Уже в в 1952 році на шахтах тресту «Фрунзевугілля» окремі лави замість одного циклу виконували за добу півтора-два цикли.
У місті тривало будівництво нових вугільних підприємств. Першою новобудовою післявоєнних років стала пущена в 1955 році шахта № 1-2 «Ровеньківська», найбільш механізована в тресті «Фрунзевугілля».
Важливими історичними віхами в житті ровеньківців, як і всього радянського народу, були XX-XXII з'їзди КПРС. Гірники тресту «Фрунзевугілля» одними з перших у Луганській області включилися в соціалістичне змагання за гідну зустріч XX з'їзду КПРС. У дні, коли вся країна готувала трудові подарунки з'їздові, в Ровеньках закінчували будівництво семи капітальних шахт. До ладу діючих вступили нові вугільні підприємства.
П'ятдесяті роки невпізнанно перетворили Ровеньки. Розширилися межі міста. В південно-західній його частині виросли сучасні багатоквартирні будинки селища Чернігівського, а з півночі приєдналося селище Київське. Біографія міських окраїн розпочалася в 1956 році, коли на заклик партії і по велінню своїх сердець сюди прибула молодь з різних областей України. У будівництві комсомольських шахт у Ровеньках взяло участь 6 тис. комсомольців і молоді, посланців Києва, Херсона, Чернігова і Луганська. їхніми руками поблизу міста було споруджено п'ять комсомольських шахт: «Київські-комсомольські» № 1 і № 2, «Чернігівська-комсомольська», «Херсонська-комсомольська» і «Луганська-комсомольська».
Серед молодих будівників розгорнулося соціалістичне змагання. Прохідницька бригада А. Малуша на будівництві шахти «Київської-комсомольської» № 1 за місяць виконала обсяг робіт, розрахований на два місяці. Перший успіх окрилив, і посланці Києва звернулися з закликом
Ровеньки
Сторінка 11 з 15
завдав ворогові великих втрат у живій силі і техніці. Указом Президії Верховної Ради СРСР В. А. Трушину було присвоєно звання Героя Радянського Союзу, проте повідомлення про це не застало вже героя живим. З великими почестями його було поховано в Кудіркос- Науместіс Литовської РСР. На ознаменування річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників вибійник шахти № 28 «Венгерівка» Л. Т. Голоколосов виконав змінне завдання на 3500 проц.4. 16 вересня 1945 року обласна газета «Ворошиловградская правда» повідомила про те, що вибійник шахти ім. М. Щорса Михайлівського шахто
управління Є. Є. Петченко цілий тиждень виробляв по 5-6 норм за зміну. В 1947 році Є. Є. Петченкові було присвоєно звання почесного шахтаря, а через рік - Героя Соціалістичної Праці. Протягом двох років він виконав вісім річних норм.
Серед передових шахтарів був і врубмашиніст шахти № 3 ім. Ф. Е. Дзержинського Іван Пилипович Ізотов. Його, представника шахтарської гвардії, трудящі Ровеньківського виборчого округу в 1946 році обрали депутатом Верховної Ради СРСР.
Вступаючи в післявоєнну п'ятирічку, творчо підходили до розв'язання поставлених перед ними завдань ровеньківські шахтарі. Гірники-новатори Є. Є. Петченко з Михайлівського шахтоуправління і А. Я. Сасунов шахти № 28 «Венгерівка» внесли чималий вклад в удосконалення організації праці у вибої. В результаті цього бригадир прохідників А. Я. Сасунов почав проходити з своєю бригадою за місяць 65-90 погінних метрів штреку при плановому завданні 30 погонних метрів.
Починання новаторів Є. Петченка і А. Сасунова швидко поширилося по всіх шахтах Донбасу.
Велику роль в удосконаленні форм організації праці відіграла постанова Ради Міністрів СРСР від 12 липня 1950 року «Про підвищення продуктивності праці, поліпшення організації виробництва і зміцнення технічного керівництва на шахтах Донбасу». Уряд запропонував вести роботи в лавах за графіком - один цикл на добу. Запроваджувалися змінні комплексні бригади.
Переведення лав на циклічну роботу дало добрі результати. Наприклад, 13-а лава шахти № 54 в серпні 1952 року за 31 день виконала 31 цикл. З лави завдовжки 78 метрів щодоби виймали 245-250 тонн вугілля замість 180-200 тонн. Уже в в 1952 році на шахтах тресту «Фрунзевугілля» окремі лави замість одного циклу виконували за добу півтора-два цикли.
У місті тривало будівництво нових вугільних підприємств. Першою новобудовою післявоєнних років стала пущена в 1955 році шахта № 1-2 «Ровеньківська», найбільш механізована в тресті «Фрунзевугілля».
Важливими історичними віхами в житті ровеньківців, як і всього радянського народу, були XX-XXII з'їзди КПРС. Гірники тресту «Фрунзевугілля» одними з перших у Луганській області включилися в соціалістичне змагання за гідну зустріч XX з'їзду КПРС. У дні, коли вся країна готувала трудові подарунки з'їздові, в Ровеньках закінчували будівництво семи капітальних шахт. До ладу діючих вступили нові вугільні підприємства.
П'ятдесяті роки невпізнанно перетворили Ровеньки. Розширилися межі міста. В південно-західній його частині виросли сучасні багатоквартирні будинки селища Чернігівського, а з півночі приєдналося селище Київське. Біографія міських окраїн розпочалася в 1956 році, коли на заклик партії і по велінню своїх сердець сюди прибула молодь з різних областей України. У будівництві комсомольських шахт у Ровеньках взяло участь 6 тис. комсомольців і молоді, посланців Києва, Херсона, Чернігова і Луганська. їхніми руками поблизу міста було споруджено п'ять комсомольських шахт: «Київські-комсомольські» № 1 і № 2, «Чернігівська-комсомольська», «Херсонська-комсомольська» і «Луганська-комсомольська».
Серед молодих будівників розгорнулося соціалістичне змагання. Прохідницька бригада А. Малуша на будівництві шахти «Київської-комсомольської» № 1 за місяць виконала обсяг робіт, розрахований на два місяці. Перший успіх окрилив, і посланці Києва звернулися з закликом
Дивиться також інші населені пункти району: