Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В селі було відкрито фельдшерсько-акушерський пункт.
У зв'язку з віроломним нападом фашистської Німеччини багато трудівників села вже в перші дні пішли захищати свою Батьківщину. Часто з однієї сім'ї на фронт проводжали по кілька чоловік. Так, бригадир овочівників п'ятдесятирічний Іларіон Парфенович Бабич прибув на передову разом з своїм сином Іваном. Слідом за ним добровільно вступили до лав Червоної Армії 18-річна дочка Євдокія і невістка Марія. Євдокія була зв'язківцем, а Марія працювала в медсанбаті.
У колгоспі самовіддано працювали підлітки, старики. Доводилось долати багато труднощів, кожен працював стільки, скільки вистачало сил.
Але лінія фронту наближалась. 11 липня 1942 року Булавинівку окупували фашисти. Гітлерівські солдати, що розмістилися в хатах, забирали корів, свиней, домашню птицю. В холодну зимову пору вони виганяли з хат жінок, дітей, старих. Час від часу гітлерівці влаштовували облави, потім пійманих вивозили на каторгу до Німеччини. Всього вони насильно вивезли з села 44 чол. Тих, що залишилися, кожного дня виганяли на роботу.
В умовах жорстокого окупаційного режиму жителі села чинили опір загарбникам. Вони свідомо затягували молотьбу та інші роботи, на які їх приганяли під конвоєм поліцаї. Одного разу під час молотьби хтось з селян кинув вила в барабан молотарки і вона зупинилась. Поліцаї вчинили суворий допит, але всі 80 чоловік, що працювали того дня на току, мовчали. Тоді поліцаї наказали їм стати в шеренгу і по черзі почали бити палицями.
23 січня 1943 року Булавинівку було визволено від ворога. Відступаючи, фашисти зруйнували 26 хат, господарські і культурно-побутові приміщення. Тільки колгоспному господарству окупанти завдали шкоди на 4,2 млн. крб., семирічній школі - на 260 тис. крб., медичному пунктові - на 32 тис. карбованців.
Тяжкою для трудівників села була весна 1943 року. Не вистачало тракторів, майже не було і живої тяглової сили. Проте колгоспники разом з головою артілі Ф. М. Романченком та агрономом В. П. Анищенко організовано провели сівбу. Крім цього, напередодні всенародного свята трудящих - Першого травня - зібрали та відправили в подарунок радянським воїнам 2335 літрів молока, 3195 штук яєць, мед, м'ясо. В підшефний госпіталь було відвезено м'ясо, картоплю, овочі та 30 індивідуальних посилок.
У 1943 році в селі почали працювати школа, медпункт, відкривається магазин.
Після закінчення Великої Вітчизняної війни в село почали повертатися демобілізовані воїни. Серед них і колишній помічник комбайнера Я. С. Овчаренко, що відзначився на фронті як відважний розвідник. У 1942 році він брав участь у відомій Керченській операції. Переправившись через Керченську протоку з групою розвідників, Овчаренко з ворожого тилу корегував вогонь батарей, які прикривали висадку радянського десанту. За успішне проведення операції його було нагороджено орденом Вітчизняної війни II ступеня. З орденом Червоної Зірки та п'ятьма медалями повернувся в рідне село й тракторист Ф. П. Токар.
Славний бойовий шлях пройшла за час війни й родина Іларіона Парфеновича Бабича. Батько та син, обидва сапери, брали участь у боях під Сталінградом. Потім син Іван брав участь у форсуванні Дніпра, визволяв Варшаву, дійшов до Берліна. Його бойові заслуги відзначені двома орденами «Червоної Зірки» та медалями «За оборону Сталінграда», «За визволення Варшави», «За взяття Берліна». З нагородами повернулися додому і сам Іларіон Парфенович та його дочка Євдокія. Невістка Марія загинула в листопаді 1943 року під час варварського бомбардування радянського госпіталю фашистами.
Багато зусиль доклали колгоспники для відбудови громадського господарства в повоєнні роки. Вже в 1947 році в колгоспі було засіяно всю довоєнну площу. Збільшувалися врожаї. Рільнича бригада, якою керував С. А. Мацнєв, зібрала в середньому по 25 цнт зернових з га, ланка Д. А. Крот виростила на гектарі по 21 цнт насіння соняшнику.
Відновлювалися тваринницькі ферми, збільшувалася їх продуктивність. Так, середньорічний надій молока на одну фуражну корову досягав 3000 літрів.
У 1950 році в господарстві було закладено фруктовий сад.
Булавинівка
Сторінка 3 з 4
приміщенні колишньої хати-читальні з 1938 року стала працювати сільська бібліотека.В селі було відкрито фельдшерсько-акушерський пункт.
У зв'язку з віроломним нападом фашистської Німеччини багато трудівників села вже в перші дні пішли захищати свою Батьківщину. Часто з однієї сім'ї на фронт проводжали по кілька чоловік. Так, бригадир овочівників п'ятдесятирічний Іларіон Парфенович Бабич прибув на передову разом з своїм сином Іваном. Слідом за ним добровільно вступили до лав Червоної Армії 18-річна дочка Євдокія і невістка Марія. Євдокія була зв'язківцем, а Марія працювала в медсанбаті.
Але лінія фронту наближалась. 11 липня 1942 року Булавинівку окупували фашисти. Гітлерівські солдати, що розмістилися в хатах, забирали корів, свиней, домашню птицю. В холодну зимову пору вони виганяли з хат жінок, дітей, старих. Час від часу гітлерівці влаштовували облави, потім пійманих вивозили на каторгу до Німеччини. Всього вони насильно вивезли з села 44 чол. Тих, що залишилися, кожного дня виганяли на роботу.
В умовах жорстокого окупаційного режиму жителі села чинили опір загарбникам. Вони свідомо затягували молотьбу та інші роботи, на які їх приганяли під конвоєм поліцаї. Одного разу під час молотьби хтось з селян кинув вила в барабан молотарки і вона зупинилась. Поліцаї вчинили суворий допит, але всі 80 чоловік, що працювали того дня на току, мовчали. Тоді поліцаї наказали їм стати в шеренгу і по черзі почали бити палицями.
23 січня 1943 року Булавинівку було визволено від ворога. Відступаючи, фашисти зруйнували 26 хат, господарські і культурно-побутові приміщення. Тільки колгоспному господарству окупанти завдали шкоди на 4,2 млн. крб., семирічній школі - на 260 тис. крб., медичному пунктові - на 32 тис. карбованців.
Тяжкою для трудівників села була весна 1943 року. Не вистачало тракторів, майже не було і живої тяглової сили. Проте колгоспники разом з головою артілі Ф. М. Романченком та агрономом В. П. Анищенко організовано провели сівбу. Крім цього, напередодні всенародного свята трудящих - Першого травня - зібрали та відправили в подарунок радянським воїнам 2335 літрів молока, 3195 штук яєць, мед, м'ясо. В підшефний госпіталь було відвезено м'ясо, картоплю, овочі та 30 індивідуальних посилок.
У 1943 році в селі почали працювати школа, медпункт, відкривається магазин.
Після закінчення Великої Вітчизняної війни в село почали повертатися демобілізовані воїни. Серед них і колишній помічник комбайнера Я. С. Овчаренко, що відзначився на фронті як відважний розвідник. У 1942 році він брав участь у відомій Керченській операції. Переправившись через Керченську протоку з групою розвідників, Овчаренко з ворожого тилу корегував вогонь батарей, які прикривали висадку радянського десанту. За успішне проведення операції його було нагороджено орденом Вітчизняної війни II ступеня. З орденом Червоної Зірки та п'ятьма медалями повернувся в рідне село й тракторист Ф. П. Токар.
Славний бойовий шлях пройшла за час війни й родина Іларіона Парфеновича Бабича. Батько та син, обидва сапери, брали участь у боях під Сталінградом. Потім син Іван брав участь у форсуванні Дніпра, визволяв Варшаву, дійшов до Берліна. Його бойові заслуги відзначені двома орденами «Червоної Зірки» та медалями «За оборону Сталінграда», «За визволення Варшави», «За взяття Берліна». З нагородами повернулися додому і сам Іларіон Парфенович та його дочка Євдокія. Невістка Марія загинула в листопаді 1943 року під час варварського бомбардування радянського госпіталю фашистами.
Багато зусиль доклали колгоспники для відбудови громадського господарства в повоєнні роки. Вже в 1947 році в колгоспі було засіяно всю довоєнну площу. Збільшувалися врожаї. Рільнича бригада, якою керував С. А. Мацнєв, зібрала в середньому по 25 цнт зернових з га, ланка Д. А. Крот виростила на гектарі по 21 цнт насіння соняшнику.
Відновлювалися тваринницькі ферми, збільшувалася їх продуктивність. Так, середньорічний надій молока на одну фуражну корову досягав 3000 літрів.
У 1950 році в господарстві було закладено фруктовий сад.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Танюшівка
- Степне
- Риб'янцеве
- Піски
- Павленкове
- Осинове
- Новорозсош
- Новобіла
- Кам'янка
- Закотне
- Заайдарівка
- Донцівка