Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Булавинівка

даними 1879 року, вони повинні були сплатити протягом року 1989 крб. подушного, 381 крб. лісного, 600 крб. земського, 307 крб. волосного та 147 крб. сільського податків. У середньому на ревізьку душу припадало по 9 крб. 59 коп. Більшість селян сплатити такої суми не мала змоги, внаслідок чого річна заборгованість на ревізьку душу становила 4 крб. 24 коп. Все це приводило до розорення багатьох селянських господарств. Щоб не вмерти з голоду, розорені селяни віддавали свої наділи в оренду місцевим багатіям, а самі йшли працювати на шахти Лисичанська, Алчевська. Так, у 1872 році мешканцям села було видано 47 тримісячних паспортів, в 1877 році - 41, в 1882 році - 31, в 1887 році - 35 і в 1892 - 515.
Розшарування селянства поповнювало ряди сільських пролетарів, які ставали на шлях боротьби проти царизму. В роки першої російської революції агітаційну роботу на селі вів учитель місцевої земської школи П. М. Шинкарьов. У його квартирі часто збиралися бідняки. На цих зборах бував і колишній матрос Чорноморського флоту односельчанин В. І. Лисенко, який брав участь у повстанні чорноморських моряків у 1905 році. Повернувшись у село, він розповідав своїм землякам про революційний рух у царських військах. Шинкарьов і Лисенко читали селянам більшовицькі листівки, регулярно підтримували зв'язок з Старобільського групою РСДРП. Однак царській охранці вдалося розкрити і розгромити Старобільську групу. Заарештовано було і булавинівського вчителя Шинкарьовa.
У роки столипінської реформи соціальні відносини на селі дедалі загострюються. Виступаючи проти наділення куркулям кращих земель, бідняки в травні
тальню, яка потім була реорганізована в сільський клуб. При клубі стали працювати гуртки художньої самодіяльності. Здібного співака Ф. Д. Мацнєва за рішенням сільських зборів послали до Старобільська на курси організаторів художньої самодіяльності. Повернувшись до рідного села, Федір Данилович організував хоровий і драматичний гуртки, в яких розучувалися революційні та народні пісні, ставилися спектаклі за п'єсами українських класиків.
У 20-х рр. в селі працювали 2 початкові школи. Крім навчання дітей, вчителі багато докладали зусиль для ліквідації неписьменності. Так, з ініціативи вчительки Є. П. Дубовик, яку підтримали активісти села Ф. Д. Мацнєв, Я. І. Присиченко, В. Н. Зінченко, В. Я. Толстухов, Є. С. Закутько, було створено 5 культармійських ланок, які навчали грамоті 150 селян, починаючи від підлітків до стариків.
Культармійці займалися також атеїстичною пропагандою. Вони роз'яснювали віруючим реакційність церковних догм, вечорами читали книги і газети. Внаслідок цього в 1929 році церква в Булавинівці перестала діяти.
У 30-х роках продовжувало зміцнюватися колективне господарство. На колгоспні поля надходила нова техніка, запроваджувалися досягнення агрономічної науки. Це допомогло рільникам одержувати високі врожаї, особливо озимої пшениці та соняшнику.
У 1934 році великих успіхів досягай працівники молочнотоварної ферми. Від кожної фуражної корови було одержано в середньому 3200 літрів молока. Завідуючий молочнотоварною фермою К. І. Крот був учасником зльоту колгоспників-ударників, який відбувся в 1935 році в Донецьку. Збільшувалося поголів'я худоби та її продуктивність. Так, доярки М. С. Гончарова, Г. 3. Гудименко та О. О. Чугуївська надоювали понад 3 тис. літрів молока від кожної корови і були в числі найкращих доярок у районі.
У 1939 році колгосп став мільйонером. Колгоспники, починаючи з 1935 року, стали одержувати на трудодень по 3 кг зерна і 2 крб. грішми.
У 1940 році за одержання високих урожаїв озимої пшениці колгосп був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки. В Москву були запрошені ланкові Н. С. Бондар, К. І. Гладилка, які виростили на своїх ділянках по 28 цнт насіння соняшнику і по 34 цнт озимої пшениці. Наступного року учасницею виставки була Н. С. Хворостян, ланка якої зібрала з гектара по 27 цнт насіння соняшнику.
Сталися великі зміни і в культурному житті села. В 1931 році замість 2 початкових уже працювала семирічна школа. Немало її випускників почали навчатися в технікумах і на курсах.
З року в рік поліпшувалися умови для роботи культурно-освітніх закладів. З 1935 року сільський клуб було переведено в нове приміщення, а в