Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У відбудові вугільних підприємств Донбасу, в т. ч. Кадіївки, брала участь вся країна. З Челябінська, Куйбишева, Уфи і Удмуртії, з далекого Сибіру прибував ліс для шахт. Широко розгорнулося шефство областей УРСР над шахтами і трестами Кадіївки. Полтавська, Сумська, Житомирська, Кам'янець-Подільська, Запорізька, Херсонська області подавали допомогу лісом,
продовольством. Трудящі Житомирщини доставили в Кадіївку 50 вагонів лісу, 162 тонни картоплі. Відбудовчі роботи йшли повним ходом.
У вересні 1944 року Указом Президії Верховної Ради УРСР в Кадіївці було утворено три райони - Іллічівський, Брянський і Голубівський, п'ять селищних Рад, дві сільські та Ірмінську міську Раду. Всі вони підпорядковувались Кадіївській міській Раді.
Новий адміністративний поділ створював основу для організаційного зміцнення районних, селищних і сільських Рад, оперативної організації роботи по відбудові міста й селищ. Міськком партії, виконком міськради депутатів трудящих мобілізували кадіївців на відбудову рідного міста.
Насамперед звертали увагу на створення нормальних умов для життя людей. Уже з перших днів визволення міста почали працювати магазини, їдальні, організується медична допомога хворим.
У 1945 році було відбудовано 87 878 кв. м житлової площі, трамвайну лінію Кадіївка-Алмазна. До червня 1946 року було збудовано 17 їдалень, відбудовано 5 шкіл, 2 лікарні. Через рік стала до ладу водопровідна магістраль, було відкрито трамвайне сполучення центр міста - Ірміне, значну частину центральних вулиць
заасфальтовано. Відроджувалися культурно-освітні установи. Знову почали працювати два кінотеатри, 22 робітничі клуби.
Кадіївці з величезним політичним і трудовим піднесенням розв'язували основне завдання п'ятирічного плану - відбудувати промислові підприємства і перевершити довоєнний рівень їх виробництва. У відбудовних роботах брало участь усе населення, в т. ч. жінки, старі люди, інваліди, підлітки. Радянський патріотизм був могутньою рушійною силою. В перші роки після визволення на шахтах Кадіївки 43,7 проц. всіх працівників становили жінки.
У лютому 1946 року став до ладу Алмазнянський металургійний завод, великий обсяг робіт було виконано по відбудові і реконструкції шахт ім. Ілліча, «Центральна-Ірміне», № 3/3-біс, № 1/1-біс та інших.
За успішну відбудову і значне перевищення довоєнного рівня видобутку вугілля колектив шахти «Анненська» 1 січня 1948 року було нагороджено орденом Леніна. На кінець 1950 року відбудову було закінчено. В шахтах почали переходити на вищий ступінь механізації.
1956 рік ознаменувався великою історичною подією в житті радянського народу - відбувся XX з'їзд КПРС. Кадіївська партійна організація послала на з'їзд першого секретаря міськкому КП України В. В. Шевченка і Героя Соціалістичної Праці, начальника дільниці № 5 шахти «Центральна-Ірміне» П. Ю. Синяговського.
Новим трудовим піднесенням відзначили трудящі шахтарської Кадіївки початок семиріччя (1959-1965 рр.). Великого поширення на підприємствах міста набуває нова форма соціалістичного змагання - рух за комуністичне ставлення до праці. Підтримуючи починання знатної ткалі країни Валентини Гаганової, інженерно-технічні працівники - комуністи шахт «Анненська», «Центральна-Ірміне» (тепер шахта ім. XXII з'їзду КПРС), № 3/3-біс - В. М. Антипов; М. Є. Якушев, 0. П. Чертов, які раніше очолювали передові дільниці, в червні 1959 року перейшли на найбільш відстаючі дільниці і незабаром вивели їх у число передових.
Майстри високопродуктивного видобування вугілля звернулися через газету «Правда Украинн» до всіх інженерно-технічних працівників вугільної та інших галузей промисловості України з закликом послати досвідчених організаторів на відстаючі ділянки, щоб кожна шахта, фабрика, кожний завод, дільниця, зміна, бригада виконували і перевиконували завдання. Центральний Комітет Комуністичної партії України схвалив звернення Антипова, Якушева і Чертова. На відстаючі дільниці і бригади на шахтах міста перейшло понад 100 передовиків.
Трудове піднесення кадіївців втілювалося в конкретні справи по створенню матеріально-технічної бази комунізму. Безупинно удосконалювалося
Долинівське
Сторінка 11 з 16
вагони, перетворили в руїни всі школи, лікарні, дитячі заклади, знищили сади на площі 42,5 гектара.У відбудові вугільних підприємств Донбасу, в т. ч. Кадіївки, брала участь вся країна. З Челябінська, Куйбишева, Уфи і Удмуртії, з далекого Сибіру прибував ліс для шахт. Широко розгорнулося шефство областей УРСР над шахтами і трестами Кадіївки. Полтавська, Сумська, Житомирська, Кам'янець-Подільська, Запорізька, Херсонська області подавали допомогу лісом,
У вересні 1944 року Указом Президії Верховної Ради УРСР в Кадіївці було утворено три райони - Іллічівський, Брянський і Голубівський, п'ять селищних Рад, дві сільські та Ірмінську міську Раду. Всі вони підпорядковувались Кадіївській міській Раді.
Новий адміністративний поділ створював основу для організаційного зміцнення районних, селищних і сільських Рад, оперативної організації роботи по відбудові міста й селищ. Міськком партії, виконком міськради депутатів трудящих мобілізували кадіївців на відбудову рідного міста.
Насамперед звертали увагу на створення нормальних умов для життя людей. Уже з перших днів визволення міста почали працювати магазини, їдальні, організується медична допомога хворим.
У 1945 році було відбудовано 87 878 кв. м житлової площі, трамвайну лінію Кадіївка-Алмазна. До червня 1946 року було збудовано 17 їдалень, відбудовано 5 шкіл, 2 лікарні. Через рік стала до ладу водопровідна магістраль, було відкрито трамвайне сполучення центр міста - Ірміне, значну частину центральних вулиць
заасфальтовано. Відроджувалися культурно-освітні установи. Знову почали працювати два кінотеатри, 22 робітничі клуби.
Кадіївці з величезним політичним і трудовим піднесенням розв'язували основне завдання п'ятирічного плану - відбудувати промислові підприємства і перевершити довоєнний рівень їх виробництва. У відбудовних роботах брало участь усе населення, в т. ч. жінки, старі люди, інваліди, підлітки. Радянський патріотизм був могутньою рушійною силою. В перші роки після визволення на шахтах Кадіївки 43,7 проц. всіх працівників становили жінки.
У лютому 1946 року став до ладу Алмазнянський металургійний завод, великий обсяг робіт було виконано по відбудові і реконструкції шахт ім. Ілліча, «Центральна-Ірміне», № 3/3-біс, № 1/1-біс та інших.
За успішну відбудову і значне перевищення довоєнного рівня видобутку вугілля колектив шахти «Анненська» 1 січня 1948 року було нагороджено орденом Леніна. На кінець 1950 року відбудову було закінчено. В шахтах почали переходити на вищий ступінь механізації.
1956 рік ознаменувався великою історичною подією в житті радянського народу - відбувся XX з'їзд КПРС. Кадіївська партійна організація послала на з'їзд першого секретаря міськкому КП України В. В. Шевченка і Героя Соціалістичної Праці, начальника дільниці № 5 шахти «Центральна-Ірміне» П. Ю. Синяговського.
Новим трудовим піднесенням відзначили трудящі шахтарської Кадіївки початок семиріччя (1959-1965 рр.). Великого поширення на підприємствах міста набуває нова форма соціалістичного змагання - рух за комуністичне ставлення до праці. Підтримуючи починання знатної ткалі країни Валентини Гаганової, інженерно-технічні працівники - комуністи шахт «Анненська», «Центральна-Ірміне» (тепер шахта ім. XXII з'їзду КПРС), № 3/3-біс - В. М. Антипов; М. Є. Якушев, 0. П. Чертов, які раніше очолювали передові дільниці, в червні 1959 року перейшли на найбільш відстаючі дільниці і незабаром вивели їх у число передових.
Майстри високопродуктивного видобування вугілля звернулися через газету «Правда Украинн» до всіх інженерно-технічних працівників вугільної та інших галузей промисловості України з закликом послати досвідчених організаторів на відстаючі ділянки, щоб кожна шахта, фабрика, кожний завод, дільниця, зміна, бригада виконували і перевиконували завдання. Центральний Комітет Комуністичної партії України схвалив звернення Антипова, Якушева і Чертова. На відстаючі дільниці і бригади на шахтах міста перейшло понад 100 передовиків.
Трудове піднесення кадіївців втілювалося в конкретні справи по створенню матеріально-технічної бази комунізму. Безупинно удосконалювалося